Юрій Михайлович Канігін - Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

з біблійними сюжетами. Що залишиться від Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Веронезе, Рембрандта, від Дрезденської галереї, Лувра тощо? Заберіть Парацельса, Бруно, Спінозу, Лессінга, Менделя, Планка, Ейнштейна, Фрейда, Бора, Борна, Фермі, Теллера, Неймана, Ландау, Вінера, Тамма і т. д. (перелічувати можна без кінця). Що залишиться від європейської науки? Борючись проти євреїв, людство бореться проти себе.

Хто тільки не намагався обмежувати переселення євреїв, виганяти їх з насиджених місць або просто знищувати! Виганяли їх із Іспанії (VIII ст.), з Києва (X–XI ст.), з Польщі, Німеччини. Наполеон намагався їх приручити (вимагав клятв, що вони стануть «нормальними підданими», як французи, а не «нацією в нації»). Царизм не пускав у Росію («межа осілості»). Тотально знищував євреїв Гітлер. «Приклав руку до «розв'язання» єврейської проблеми і Сталін… Дуже багато великих людей із ненавистю говорили про євреїв і обґрунтовували свої думки цитатами із священних для іудеїв Тори і Талмуда [ «Злочинний народ» (Сенека). «Огидний народ» (Таціт). «Євреї—брехуни всі, без винятку» (Коран). «Євреї деруть шкуру з бідних людей» (Е. Роттердамський). «Це проклята раса…» (Е. Золя). «Краше язичники, ніж жиди» (Петро І). «Безжалісна нація» (Ф, Достоєвський). «Пройшлись» по євреях також Вольтер, Кант, Гете, Шіллер, Лютер, Гюго та ін]. І цитати, на перший погляд, убивчі: «Старого, юнака, і дівчину, і дітей та жінок позабивайте дощенту…» (Єз. IX. 6). «…Бо зроблю Я кінець всім народам, між якими тебе розпорошив, та з тобою кінця не зроблю», — говорить Бог євреїв (Єр. XXX. 11). «Народ Ізраїлю кращий із роду людського… Світ створений лише для євреїв, вони — плід, інші народи — лушпиння» (Талмуд). Ну куди далі їхати! Стародавній Ізраїль наділив свого бога Ієгову, а отже, душу свого народу рисами надзвичайної жорстокості і людиноненависництва, мстивості і несправедливості. Він не має нічого спільного з гуманістом Христом. Ось мета євреїв: «І будуть царі за твоїх вихователів, а їхні цариці — за няньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклонятися тобі та злизувати пил твоїх ніг (Іс. XLIX. 23).

Єрусалимський храм — справжнє побоїще. Жерці по кісточки ходили в крові, піднімаючи одяг. По-садистськи вбивали тварин, а бувало й дітей. Їхні жертви, стоячи, повинні були стікати кров'ю від безлічі уколів (такий ритуал єврейського вбивства). Навіть царську сім'ю в Єкатеринбурзі хотіли вбити саме так. Але щось перешкодило, тому царя і його нащадків розстріляли.

Повторюю: куди далі їхати? «Лише Гітлер із його фабриками смерті міг урятувати людство від кровожерливих євреїв». Такі сентенції широко представлені в десятках книг і брошур. Євреїв звинувачують у тому, що вони вигадали капіталізм, а потім — соціалізм, і в тому, що «нав'язали» свого Бога, і в тому, що його вбили. Словом, у всіх гріхах.

А насправді, це перш за все вражаюче нерозуміння арійсько-семітської проблеми — стрижневої проблеми історії. Запаморочення, перекручування біблійних цитат, ігнорування суті й контексту Біблії й Талмуда — страшна, патологічна помилка навіть знаних інтелектуалів. Тому ще і ще раз наголошую: зміст Святого Письма потрібно розуміти не буквально. Не у фізичному (расовому), а в духовному смислі постають перед нами взаємини євреїв і, якщо хочете, «гоїв» [Інші народи, неєвреї]. Та й у самому житті потрібно бачити духовну основу. Що це означає? А от що: фізично євреї ввійшли в життя багатьох націй і народів. А духовно — навпаки, всі інші нації і народи ввійшли в інтелектуальний, релігійний, духовний дім, зведений іудеями. Що становить духовний світ — душу українців, поляків, німців, італійців, французів та будь-якої європейської нації? Християнство з його Богом, Трійцею, апостолами та їх ученнями, Біблією, молитвами, мораллю (заповідями), мистецтвом (міг вже говорили, що основний зміст усього європейського живопису, поезії — біблійно-християнський), філософією (моральний імператив Канта; Гегель, Фіхте, Соловйов, Розанов, Бердяев та весь ідеалізм), способом життя, святами, обрядами, віруваннями, обрисом міст (золотоверха Москва, собори Рима, київські церкви тощо). Звідки все це? Хіба не від Ізраїлю? Адже все давньоруське книжництво (за змістом) звідти. А чиї імена ми носимо — Марія, Андрій, Петро, Павло, Йосип, Яків, Іван тощо — звідки вони? Зайдіть у вівтарі наших церков: як і єврейські скінії, вони розділені надвоє. Там єврейський семисвічник, «ковчег» та інші атрибути. Подивіться на іконостаси. Там ізраїльсько-галілейські лики. Вслухайтесь у церковні співи. В них прославляється Ізраїль і його цар Христос або Давид, його святі.

— Я ось що скажу. Історичній науці потрібно врешті-решт подолати презентизм, тобто розгляд і оцінку подій минулого тільки як позицій сучасності. Посилаючись на Біблію, ми звинувачуємо сучасних євреїв у тому, що говорили й робили їхні пращури 2–3 тисячі років тому. Хіба так можна? Тоді й сучасних, монголів потрібно притягати до відповідальності за дії Чингісхана, не кажучи вже про німців з їх «есесівським минулим». Та й вашого брата — слов'янина — також. Адже княгиня Ольга, наприклад, творила геноцид тільки через те, що вбили її чоловіка — князя Ігоря.

То як же можна «виганяти» і знищувати євреїв? Фізично їх, напевно, можна ліквідувати, що й робили гітлерівці в роки другої світової війни. Але чи можна виганяти і нищити свою душу, свій духовний храм? Адже це не Сим оселився в наметах Яфета, а навпаки, Яфет — «нахлібник» у Сима (в духовному смислі). В Біблії кожна дрібниця важлива. А тут таке, пам'ятаєте: «Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробував в наметах він Симових…» [Бут. ІХ. 27]. Виходить, зозуля виживає пташенят із того гнізда, куди її підселили.

ТО ЩО, НЕМАЄ ПРОБЛЕМ?

Згаданий народ панує над усім світом.

Але абсолютна воля… залишає цей народ його

випадковій долі, творячи над ним суд.

Г. Гегель

— На мій погляд, ось що важливо зрозуміти: Біблія не є історією іудейського народу у звичному розумінні цього слова. Вчені-біблеїсти довели, що й вихід євреїв і прихід їх до землі обітованої, якщо й були в дійсності, то зовсім не в такому вигляді, як це подано в Першокнизі. Тут мається на увазі змістовне сплетіння подій. Це по-перше. По-друге, Біблія — програма дій не лише для євреїв, а й усієї яфетичної раси. Тут подається не те, що було, а що мало бути. І подається воно у закодованому, «згорнутому» вигляді. «Розгортання» цієї зашифрованої інформації в часі й просторі і є (в основному) нашою історією [На основі бесід з Гуру автор підготував матеріал про Біблію як програму людства. Він опублікований у журналі «Наука і суспільство». — 1993. — № 2,3. До нього і відсилаємо читача].

У Біблії передбачені з дивовижною точністю найважливіші події духовної історії. І вже багато з