Кен Фоллетт - Ніколи, Кен Фоллетт

Не встигли сісти, як Хван узявся до наскоків.

— В’єтнамці нас провокують! — вигукнув він. — Знають же, що не мають права на наші території.

Хван прийшов з асистентом, біля By теж сидів помічник. Насправді потреби в них на цій зустрічі не було, та Хван вважав себе надто великим цабе, щоб ходити без почету, а By, ймовірно, потребував підтримки. Тож Кай почувався незатишно, з’явившись на перемови без супроводу. «Яка ж дурня», — подумав він.

Утім, правдою було те, що в’єтнамці вже двічі бралися шукати нафту на морському шельфі.

— Я згоден із генералом Хваном, — сказав Кай. — Необхідно подати ханойському уряду ноту протесту.

— Протесту? — пирхнув Хван. — Ми це вже робили!

Кай терпляче повів далі:

— І щоразу вони припиняли пошуки й забирали свої судна.

— А чому ви вирішили, що так буде й зараз?

Кай заледве стримався, щоб не зітхнути. Ні для кого не секрет, чому в’єтнамці не полишають своїх розвідок. Їх влаштовувало забратися геть після погрози, бо ж вони усвідомлювали небезпеку. Але цілком покинувши спроби, в’єтнамці визнають, що таки не мають права на ту нафту, чого їм аж ніяк не хотілося б.

— Цим вони дають нам сигнал, — сказав Кай, спрощуючи.

— Отже, дамо їм потужніший сигнал!

Хван нахилився вперед і збив попіл із сигарети в порцелянову мисочку на столі By. Червона й прикрашена візерунками у вигляді квіток лотоса, вона коштувала всі десять мільйонів доларів.

By обережно взяв коштовну стародавню мисочку, висипав попіл на підлогу й мовчки поставив на стіл так, щоб до неї не дотягнувся Хван. Відтак спитав:

— Генерале, які ваші пропозиції?

Хван відповів не вагаючись:

— Потопімо «Ву Чонґ Фунґ» — буде в’єтнамцям наука.

Хван, як завжди, хотів підкинути жару до вогню.

Ву сказав:

— Це занадто радикальний крок, який, утім, може й справді покласти край порушенням наших кордонів.

Кай відповів:

— Але є одна проблема. За моїми даними, в’єтнамська нафтова промисловість користується послугами американських геологів. Тому на облавку може бути громадянин США, і навіть не один.

Хван запитав:

— То й що?

— Я до того, чи справді ми готові вбивати американців?

— Затоплення корабля з американцями призведе до ескалації, у цьому немає сумніву, — мовив Ву.

Хвана це розсердило.

— Насеру твоїй матері! Скільки ще ми дозволятимемо довбаним америкосам вирішувати, що робити в наших територіальних водах?! — зірвався він.

Це було надзвичайно грубо. Таких висловів в обговоренні питань міжнародної політики не вживають.

— З іншого боку, — спокійно зауважив Кай, — якщо ми таки вирішимо уколошкати американців, окрім нафти на дні моря, перед нами постане ще одна проблема. Треба буде спрогнозувати їхню потенційну відповідь на вбивство й підготуватися до неї.

— Вбивство? — перепитав Хван з неприхованим роздратуванням.

— Саме так це розцінить президентка Ґрін. — Розваживши, що час поступитися, Кай швидко додав, щоб заспокоїти Хвана: — Я не заперечую можливості знищення корабля. Залишмо це питання відкритим. Проте в такому разі необхідно показати, що вибору в нас не лишилося. Для цього слід почати з ноти протесту Ханою...

Хван зневажливо пирхнув.

— .. .після того — попередження, а далі вже перейдемо до прямої погрози.

— Згоден, так і треба, — погодився Ву. — Поступово.

— У такому разі, якщо справді потопимо корабель, усі побачать: ми зробили все заради мирного врегулювання конфлікту.

Хванові це не подобалося, але він розумів, що його переграли. Аби хоч якось підтвердити свій авторитет, сказав:

— Принаймні виведімо туди есмінець із наказом щомиті бути готовим до атаки.

— Чудова пропозиція, — мовив Ву та підвівся, показуючи, що зустріч завершено. — Я передам усе це президенту Ченю.

Разом із мовчазним Хваном Кай спустився ліфтом. Надворі на генерала та його асистента чекав блискучий чорний лімузин «Хонці», Кай же сів у сріблясто-сірий сімейний седан «Джилі», за кермом якого був Монах.

Замислився, чи варто ліпше дбати про атрибути статусу. Демонстрація багатства й престижу більше значила в комуністичних країнах, ніж на загнивущому Заході, де кожен хлопчина в потертій куртці міг виявитися мільярдером. Одначе Кай, як і американські студенти, з якими він навчався в Принстоні, вважав то марнославством. Сьогодні він це довів, позаяк міністр дослухався до нього, а не Хвана. То, може, асистенти й лімузин зрештою нічого не важать?

Монах виїхав на дорогу й попрямував на студію. Сьогодні там влаштовували вечірку на честь сотого епізоду «Кохання в палаці». Серіал виявився напрочуд успішним. Глядачів не бракувало, і виконавці головних ролей стали суперзірками. Тін заробляла набагато більше за Кая, що його, однак, зовсім не бентежило.

Кай зняв краватку, щоб не вирізнятися з гурту акторів. Коли приїхав, вечірка саме набирала обертів у павільйоні звукозапису. Великі й малі, всі приміщення навколо були в декораціях, оформлені в розкішному стилі пізньої династії Цін.

Актори зняли густий макіяж і костюми: залу заполонило людське море, яке шумувало розмаїттям барв. У світі Кая чоловіки носили піджаки й краватки, щоб мати солідніший вигляд, і навіть деякі жінки вдягали сірі й темно-сині костюми, адже хотіли здаватися схожими на чоловіків. Але тут усе було інакше. В акторському середовищі полюбляли модне і якнайстрокатіше вбрання.

Кай побачив Тін у кутку зали. Чарівна, у чорних джинсах і сірій кофтинці, вона саме кокетувала з продюсером. Кай наказав собі не ревнувати. Така поведінка була частиною її роботи, до того ж половина чоловіків, з якими вона фліртувала, однаково геї.

Кай узяв пляшку пива «Яньдзін». Помітив, що техніки й актори масовки хлебчуть випивку як не в себе, а ось провідні виконавці поміркованіші. Напарник Тін, Вень Дзінь, який грав імператора, вів серйозну розмову з директором студії, набиваючи собі ціну. Високий красень, Дзінь мав владну манеру спілкування, тоді як директор дещо запобігав перед ним. Актор говорив так, ніби й у реальному житті був тим самим імператором, якого зображав на екрані. Інші поводилися більш невимушено — розмовляли й сміялися, однак усі актори загравали з продюсерами й режисерами, які могли дати їм роль. Як і всі вечірки, для більшості присутніх ця також була роботою.

Нарешті помітивши Кая, Тін підійшла до нього і пристрасно поцілувала в губи — либонь, хотіла показати, що це її коханий чоловік. Кая це неабияк потішило.

Утім, він бачив, що за веселою усмішкою ховається інша емоція, а знаючи дружину дуже добре, розумів: її щось непокоїть.

— Що