Петро Дмитрович Біленчук - Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

до населення і суспільства своєчасної та об’єктивної інформації про їх діяльність; нейтралізація неправдивої інформації про неї; інформування громадян про способи самозахисту і поведінки у разі зустрічі з правопорушниками; роз’яснення і коментування дій з припинення і розкриття найбільш суспільно небезпечних злочинів; звернення до населення з проханням про допомогу при вирішенні конкретних правоохоронних завдань (В. Сальніков).

Вищезазначене стосується напрямів використання можливостей ЗМІ органами дізнання та досудового слідства. Стосовно ж діяльності інформаційних служб сьогодні серед науковців немає одностайності щодо їх уніфікованого визначення. Так, В. Томін основною метою інформування населення про стан правопорядку, в тому числі і за допомогою ЗМІ, визначає правове виховання. Він розглядає правове виховання як складний процес, що має три рівні. Початковий рівень — це ефект знання, на якому відбувається перше знайомство з проблемою, здобуття нових знань. Другий рівень — ефект переконання, на цьому рівні відбувається активний процес перетворення знань на переконання; і третій, найвищий рівень — це ефект дії, вчинку, поведінки. Відповідно, найвищий ступінь у процесі правового виховання — це формування в законослухняного громадянина готовності і вміння брати участь у забезпеченні законності. Виходячи з вищезазначеного, В. Томін поділяє правове виховання на таке:

• правову освіту — повідомлення особі відомостей і загальних уявлень у галузі правознавства і правозастосування;

• правове навчання — повідомлення сукупності знань, засвоєння яких готує особу до виконання певних функцій у правовій сфері, до набуття умінь і навичок;

• правову пропаганду — повідомлення інформації, що допомагає створити у слухача або читача установку на сприйняття факторів, що мають правове значення, дати знання, які допоможуть йому вирізнити такі факти з різноманітності суспільного життя;

• правову агітацію — доведення до об’єкта інформації, що має на меті спонукати потенційних союзників до конкретних дій у правовій сфері.

І. Кулієв вважає що, правова пропаганда і правова агітація різняться за цілями впливу. Правова агітація спрямована на визначення поведінки в конкретній ситуації, як правило, одразу після дій суб’єктів. Правова пропаганда повинна забезпечувати цілеспрямовану поведінку громадян у майбутньому. Хоча, на думку І. Кулієва, інформування включає елементи правової освіти і правової пропаганди, але він розглядає його як самостійний напрям взаємодії. Виходячи з нормативно-правових актів МВС Російської Федерації, інформування населення про стан боротьби зі злочинністю і правопорушеннями та пропаганду об’єднують в інформаційно-пропагандистську роботу.

Основним завданням з інформування населення є створення цілісного, діючого, адаптованого до сучасних умов механізму взаємодії (взаємовідносин) органів дізнання та досудового слідства зі ЗМІ (Г. Ярош). Російські вчені Ю. Аракелов, Ю. Потапов основними напрямами такої діяльності визначають: своєчасне та об’єктивне інформування громадян про державну політику в галузі охорони суспільного порядку і забезпечення загальної безпеки, боротьбу зі злочинністю і заходи, що здійснюються органами дізнання та досудового слідства для їх реалізації; роз’яснення положень законодавства, пропаганду законослухняної поведінки громадян, їх допомоги в здійсненні правоохоронної діяльності; пропаганду героїки служби, формування позитивного іміджу і підвищення суспільного престижу працівника правоохоронних органів, затвердження в свідомості споживача інформаційної впевненості в здатності органів правопорядку подолати кримінальний натиск; створення режиму ділового партнерства і взаємної довіри із засобами масової інформації; здійснення контрпропагандистських акцій, аби без зволікання спростовувати недостовірні матеріали щодо органів внутрішніх справ.

До основних функцій інформування населення органами дізнання та досудового слідства названі дослідники відносять: створення цілісного, дієвого і адаптованого до сучасних умов механізму взаємодії із ЗМІ; визначення ступеня їх інформаційної відкритості, реалізацію основних напрямів, форм і методів інформування населення про стан боротьби зі злочинністю і профілактики правопорушень. Вони також визначають основні напрями інформаційно-пропагандистської діяльності з інформування населення про стан боротьби зі злочинністю і заходи з профілактики правопорушень: правове інформування населення; профілактика правопорушень; формування громадської думки про діяльність правоохоронних органів; пропагандистська робота; залучення населення до участі в боротьбі зі злочинністю і правопорушеннями. В. Ростов до перелічених напрямів додає рекламу діяльності органів дізнання та досудового слідства, профорієнтаційну роботу, боротьбу за чистоту рядів і розвиток матеріально-технічної бази.

До найпоширеніших, на думку Н. Маюрова, Х. Лойта, Е. Сергачова, форм інформаційно-пропагандистської роботи, що практикуються міліцією і організовуються з участю представників ЗМІ, належать: засідання колегій МВС, ГУ МВС, УМВС, УВСТ з наступною пресконференцією для журналістів; лекція, доповідь, бесіда; конференції; лекторії правового виховання; вечір-портрет, усний журнал; тематичний вечір, вечір запитань і відповідей; мітинг, диспут, дискусія, “круглий стіл”.

Один із найпоширеніших методів аналізу пропаганди у США отримав назву SCAME (Source — Content — Audience — Media — Effect), тобто джерело, а саме — його достовірність, точність; зміст — конкретний формат, відповідно до якого оцінюється зміст; аудиторія — визначення типу аудиторії, на яку спрямоване повідомлення; медіа — який канал вибрано для передачі повідомлення; ефект — можливі наслідки введення повідомлення в масову свідомість.

Пропаганда використовує абстрактні об’єкти, що зовсім не зменшує її ефективності. Завдяки абстрактності об’єкта пропаганда значно краще працює в періоди кризового розвитку ситуації (Г. Почепцов). Однак на противагу пропаганді діє контрпропаганда, в межах якої визначається техніка зі спростування негативного повідомлення. До її прийомів належать: пряме спростування — має бути достовірним і швидко досягати аудиторії, щоб не дати можливості виявитися негативному ефекту повідомлення опонента; непряме спростування — спрямоване на боротьбу з достовірністю повідомлення опонента; відволікання уваги — введення нових тем, які відволікають масову свідомість від проблеми; мовчання — інколи краще промовчати, щоб не поширювати чуже повідомлення; мінімізація — робиться акцент на моментах, які позитивні стосовно себе в повідомленні опонента; попередження — наводиться інформація, яку може повідомити опонент.

Найбільш узагальнено зазначені напрями роботи інформаційних служб органів дізнання та досудового слідства виявляються в основних сферах PR (паблік рилейшнз). До них належать: популяризація у ЗМІ; комунікації; суспільна діяльність;поширення повідомлень керівництва; реклама; агітація в пресі; відносини із засобами масової інформації; пропаганда; групові взаємовідносини та інше (Д. Ньюсом, Д. ВанСлайк Терк, Д. Крукберг). Однак паблік рилейшнз — це дещо більше, ніж перелічений вище набір. Паблік рилейшнз відрізняється від пропаганди, а також від реклами, які можна ефективно використовувати в діяльності підрозділів інформаційних служб органів дізнання та досудового слідства. Професор П. Матрат пояснює це тим, що стратегія реклами полягає в тому, щоб викликати бажання, створити мотивування для попиту; стратегія пропаганди — збуджувати умовні рефлекси, які заміняють усвідомлені дії; паблік рилейшнз — стратегія довіри, яка одна тільки спонукає вірити повідомленню. Хоча безсумнівно реклама повинна доповнювати цілісну програму PR. Вона має в пресі і на каналах мовлення свій власний простір і час, які продаються.

Д. Ньюсом, Д. ВанСлайк Терк, Д. Крукберг виокремлюють три типи реклами, найпоширеніші в PR-практиці:

• “домашня” реклама — це те,