Yevhenii Nahornyi - N.A.S.T.R.O.M.A., Yevhenii Nahornyi

Марк у лабораторії ледве почув його, зосереджений на новому експерименті, але й сам виглядав виснаженим.

— Я роблю все можливе, — пробурмотів він. — Але якщо ми не знайдемо способу боротися з цим пилком…

Він не закінчив речення. Ситуація була очевидною.

І саме в цей момент вони почули шкребіння біля дверей шатла. Чарлі підняв голову, і його погляд став настороженим.

— Що це було? — запитав він, озираючись.

— Може, знову одна з істот вирішила перевірити нашу фортецю, — відгукнувся Марк, кидаючи інструменти на стіл.

Але коли вони підійшли до дверей і поглянули через оглядове вікно, то побачили знайому фігуру. Ерліс. Вона сиділа біля дверей, її хутро було мокрим і скуйовдженим, а в зубах вона тримала якусь рослину.

Чарлі швидко відчинив двері, і Ерліс забігла всередину, одразу поклавши рослину на підлогу. Її вигляд змусив їх затамувати подих — вона виглядала змученою, майже безсилою.

— Що з тобою сталося? — тихо запитав Марк, присідаючи біля неї.

Ерліс подивилася на нього своїми великими очима, немов намагаючись пояснити, і тихо заскиглила.

— Вона щось принесла, — сказав Чарлі, нахиляючись, щоб уважніше подивитися на рослину.

Марк підняв рослину й одразу ж помітив, що вона виглядає інакше, ніж усе, що вони бачили раніше. Темно-зелене листя покривали блискучі краплі, схожі на росу, які випромінювали слабке світіння.

— Це щось нове, — промовив Марк, обережно клацаючи аналізатором, який завжди носив із собою.

— А де її діти? — раптом запитав Чарлі, помітивши, що Ерліс нервово оглядається на всі боки.

Марк зітхнув:

— Їх немає. Мабуть, вони пішли в ліс і не повернулися.

Чарлі замовк, відчуваючи важкість цього моменту. Ерліс була для них не просто супутником — вона стала частиною їхньої невеликої "сім’ї". І той факт, що її діти могли зникнути в небезпечному лісі, бентежив його ще більше.

— Вона хоче допомогти нам, — сказав Чарлі, киваючи на рослину. — Але, можливо, їй потрібна допомога у відповідь.

Марк, хоча і був фізично виснаженим, одразу ж взявся за дослідження рослини, яку принесла Ерліс.

— Подивися на це, — сказав він Чарлі, коли той прийшов до лабораторії. — Це щось унікальне. Ця рослина виділяє сполуки, які, можливо, можуть взаємодіяти з пилком і нейтралізувати його токсичність.

— Ти певен? — запитав Чарлі, витираючи обличчя.

— Не зовсім. Але я почну з базових аналізів. Якщо нам пощастить, це може бути ключем до розв'язання нашої проблеми.

Марк працював увесь день, проводячи аналіз за аналізом. Тим часом Ерліс сиділа поруч, спостерігаючи за ним, але її поведінка була неспокійною. Вона раз по раз виглядала у вікно, ніби очікувала когось.

До вечора Марк закінчив перший етап тестів.

— Це працює, — сказав він, майже не вірячи своїм очам. — Ця рослина містить ферменти, які блокують дію токсинів пилку. Якщо ми зможемо створити з неї екстракт, це може бути нашою "вакциною".

— Але чому вона принесла її зараз? — задумливо запитав Чарлі. — Це виглядає, ніби вона розуміє, що з нами щось не так.

Марк зупинився й подивився на Ерліс.

— Можливо, вона просто знає більше, ніж ми думаємо.

Уночі, коли Марк працював над створенням екстракту, Чарлі вирішив уважніше оглянути Ерліс. Вона була дивно тихою, лежала в кутку кімнати й спостерігала за кожним рухом Марка.

— Ти думаєш, вона все розуміє? — запитав Чарлі, сівши поруч.

— Більше, ніж здається, — відповів Марк, не відриваючись від роботи.

— І її діти… вони дійсно не повернуться? — тихо запитав Чарлі, ледь чутно.

Марк похитав головою:

— Не знаю. Але якщо вона залишилася з нами, то, можливо, вона шукає допомоги. І якщо ми розв'яжемо проблему з пилком, це може бути і для неї важливо.

Чарлі замовк, замислившись над ситуацією. Ерліс була ключем до багатьох їхніх відкриттів, але чи не намагалася вона сказати їм більше, ніж вони могли зрозуміти?

Наступного ранку Марк завершив екстракт і запропонував Чарлі протестувати його разом.

— Якщо це спрацює, ми не лише врятуємо себе, але й зможемо зрозуміти більше про цю планету, — сказав він.

— А якщо ні? — запитав Чарлі.

— Тоді ми шукаємо далі, — відповів Марк. — Але не здаємося.

Вони знали, що попереду ще багато випробувань. Але ця рослина дала їм надію на те, що виживання тут усе ще можливе.

Коли Марк завершив роботу над екстрактом із рослини, принесеної Ерліс, він довго дивився на неї, намагаючись зрозуміти. Вона сиділа в кутку лабораторії, виглядала втомленою, але її погляд залишався гострим, і вона спостерігала за кожним його рухом. Чарлі підійшов ближче, зупинившись біля Марка.

— Ти це бачив? — тихо запитав Чарлі. — Вона дійсно принесла нам те, що ми шукали.