Олександра Метафор - Втрачене серце духа, Олександра Метафор

Професор пройшов до великого столу, за яким йому було не дуже зручно сидіти, піднявся до стільця і сів так, щоби перебувати з нами на рівні очей. З’єднавши подушечки всіх пальців, чоловік поставив лікті на стіл і протяжно хмикнув.

— Тобто тобі, Ремі-Г’юме, — нарешті сказав він, — потрібно одразу дві справи. Розгадати загадку цього духа й перечекати сімейну драму.

Від останніх слів професора Ася помітно зблідла й опустила голову. Потім коротко кивнула. Я хотів підійти до неї ближче, щоби підбадьорити, але не встиг ступити і кроку.

— Виженіть цю брудну на вулицю, професоре! — прогримів гучний голос якоїсь дівчини з боку дверей.