Яна Паувел - Тріумвірат. Дитя вогню, Яна Паувел

Про всяк випадок, він повернув магазин на місце і заховав пістолет собі за пояс. Рану сильно пекло. І з неї безупинно лилася кров, а це означало, що йому уже варто забиратися звідси.

Вдихнувши крізь зуби, він присів поряд з тілом і почав його оглядати. Він перевірив усі кишені, знайшов напівпорожню пачку сигарок, запальничку, ключі від машини і гаманець чоловіка.

Документів він з собою, схоже, не носив. Відчуваючи легке запаморочення, він схопив чоловіка за підборіддя і повернув його голову вліво, тоді вправо.

Телефонний дзвінок пролунав, коли він потягнувся до руки мерця. Артур прийняв виклик і приставив трубку до вуха, паралельно оглядаючи руки чоловіка.

— Слухаю, — коротко мовив він, відчуваючи як тілом поширюється тремтіння.

— Це Вітольд…

— Князь, — не дав він договорити вампіру і усміхнувся, — щось трапилось? Потрібна моя допомога?

— Твою сестру звали Вів’єн, чи не так?

Артур на мить завмер, тоді глибоко вдихнув і, відпустивши руку мерця, піднявся.

— Як ти дізнався?

— Це не важливо. Зараз у моєму домі гостює її дочка…

Далі буде...

Кінець