Валерія Дражинська - Заборонений плід, Валерія Дражинська

5

Женя

 

З шостої ранку починають сипатися привітання. Щоразу, із завмиранням серця, у телефоні, що ожив, сподіваюся почути або хоча б побачити привітання від нього. Ближче до вечора вмикаю самонавіювання:

"Дурепа! Згараздило ж так вляпатися. Ти для нього просто насильно нав'язаний обов'язок. Племінниця, хоч і двоюрідна. Тут без шансів. Пора забути і заспокоїться! І не дивись більше в його шалені очі, як ідіотка. Навколо нього купа шикарних дівчат крутиться. З ідеальною, модельною фігурою. Ти не дотягуєш до них. Одним словом - товстозада. Змирися! У тебе сьогодні день народження. Ти йдеш у клуб із друзями. Знайдеш собі ідеального хлопця. На мордочку ти ж красуня! Усе! Проїхали! Це просто захоплення, яке потрібно пережити. Він хоча б розуміє, що ходяча мрія багатьох? Стоп!" Аутотренінг зайшов у глухий кут.

У клубі відриваюся на повну. Клеяться багато хто. Мені ніхто не подобається. Поки не підійшов Дастін. Гарний хлопець. Підсівши до нас, він одразу ж влився в компанію. Веселий. Повторюся, гарний. Мені надавав недвозначні знаки уваги. І я повелася. Як тато казав "клин клином!". Вирішила спробувати. Кинула всіх типу друзів. Ми поїхали до океану. Пили з горла шампанське сидячи на піску. Розмовляли. Сміялися. Мені було добре з ним. Навіть коли приїхали до будинку і Дастін притягнув мене до себе і поцілував, я розслабилася в спробі отримати задоволення. Приємно, не сперечаюся. Але, не те, чого я очікувала. Почала м'яко його відштовхувати. Потрібна практика. І все буде ок!

Лише одна фраза перекреслила всі мої старання:

- Я не завадив? - цей голос упізнаю навіть серед мільйона інших.

Стало до жаху соромно. Поки не обернулася. Тоді з'явилися зовсім інші почуття. Уперше бачу його по пояс оголеного. Почервоніла, бо не можу відірвати погляд від ідеального торсу. Усе як я люблю. У міру накачані біцепси, трицепси, грудна клітка... і решта іншої хрінотіні, назв яких я не в курсі (анатомія людини не моє!). Горезвісні кубики теж були присутні. Тільки не так явно виражені, як на картинках в інтернеті. Давлюся слиною. Чому ж він, сволота така, з'являється в найбільш невідповідний момент? Такий весь досконалий. І все псує. Щось відповідаю йому, піднімаючи очі до губ. Знаю, його поцілунок не був би просто приємним, а м'яко кажучи - приголомшливим. Уперше в житті стає волого між ніг тільки при погляді на чоловіка. Раніше я на нього реагувала більш адекватно. Так, подобався, захоплювалася, навіть можна сказати боліла ним, але ніколи не було такої реакції. А зараз якийсь незрозумілий сплеск гормонів - оскаженілий!

Дастін щось запитує, відповідаю на автоматі й дивлюся йому в очі. Голод? Первісний! Чи здалося? Так, потрібно заспокоїтися! Але моїй яйцеклітині це не пояснити, вона організувала потоп для прийняття вподобаного самця.

- Діма, мені дев'ятнадцять років вже, - кажу, щоб він перестав вважати мене маленькою дівчинкою.

Але йдуть звичайні накази. Таким голосом, що не послухатися неможливо. Здалося! Збудження моментально злітає. Залишається тільки неприємна субстанція між ніг. Набирає обертів дика злість. Якого???

- Джино, а скільки років твоєму дядькові? - подає голос, як його?

- Двадцять вісім.

Через два місяці буде двадцять дев'ять, договорюю подумки.

- А чому він тобою командує? - "додає масла у вогонь".

- Я піду. Ти теж їдь, - відповідаю крізь зуби.

Хлопець, у якого я сподівалася закохатися, почав різко та сильно дратувати.

- Я тобі подзвоню? - щиро запитує.

- Не варто, - так само щиро відповідаю. 

Зараз єдине бажання - опинитися якомога швидше в будинку, де він. Не дурень розуміє мій стан. Сідає в таксі та їде. Без зайвих слів.

Заходжу. У напівтемряві бачу рельєфно виліплену спину, округлі сідниці, заховані під спортивними штанами. Мимоволі ковтаю слину. Яйцеклітина знову йде в розгул. Стискаю ноги, щоб хоч якось полегшити тягучий тиск.

Він повертається, але те, що говорить мені зовсім не подобається:

- У мене є для тебе подарунок. На день народження, - чому очі в нього такі дикі?, - Місяць на Фіджі, острів Локала. Обирай подругу, з якою ти б хотіла відпочити. Ну й один з охоронців буде вас супроводжувати. Останній пункт не обговорюється. Та й сам подарунок теж.

Це типу курортне заслання?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно