Крістіна Жиглата - Всього одна ніч, щоб отримати щастя..., Крістіна Жиглата

- Мені знайомо, коли я чіпляю дівчину, проводжу з нею ніч, і потім проводжу додому. Але щоби підчепили мене і відшили - зі мною таке вперше! - Дивується він, хоча, ні краплі не засмучується.

- Ну, якщо тобі стане легше, думай, що ти мене підчепив, і тепер відшиваєш, а я звідси дуже швиденько забираюся! - кажу, якраз закінчивши одягатися.

 

Піднімаюсь на ноги, і роблю крок до дверей, але Влад акуратно ловить моє зап'ястя, змушуючи пригальмувати. Випрямляється в повний зріст, височіючи наді мною і легенько доторкнувшись до моєї щоки, каже:

 

- Минула ніч не була помилкою, і ти чудово це знаєш! Ти дивишся на мене інакше, а коли це робиш, твій пульс частішає.

 

- Це нічого не змінює. Вибач.

 

Навіть якби я вхопилася за цей шанс, заради свого порятунку, все ж таки, я не одна. Є ще Макар. А всім відомо, що чужі діти нікому не потрібні.

 

Окрім того, одна ніч нічого не вирішує. Те, що він вказує мені, на мою реакцію на нього, не говорить мені про те, що сам він хоче чогось більшого. І взагалі, думати про щось більше, безглуздо, коли це був, лише секс!

 

- Подивимося! - якось двозначно каже він і цілує мене в губи. Ніжно, трепетно, солодко.

Стогну йому в рот, і притискаюся тісніше, відчуваючи, що мої ноги слабшають. Він обіймає мене за талію і поглиблює поцілунок, викликаючи у мене шквал емоцій.

 

Але страх, сильніший за задоволення. Коли цілуєшся і бачиш перед очима, розгніване обличчя чоловіка, швидко повертаєшся у реальність.

 

Усуваюсь від Влада, і відступаю на пару кроків, намагаючись відновити дихання. Він теж змінився: його погляд потемнів, дихання почастішало, а в області паху, з'явилася виразна випуклість.

 

Здається не я одна заводжуся з півоберта ...

 

– Мені. Потрібно. Іти! – твердо вимовляю кожне слово, чомусь злякавшись, що він захоче задовольнити свою потребу.

 

– Я відвезу тебе. І без заперечень! – випалює, прямуючи до дверей.

 

А далі він привозить мене в район, біля бару, в якому мене вчора підчепив, і довго залишається на місці, поки я не ховаюсь у своєму під'їзді.

 

Я пішла від нього, мовчки і в розгубленості, бо, розуміла, він правий! Минула ніч не була помилкою ... але в глибині душі сподівалася, більше ніколи не побачити Влада, щоб не розривати собі серце. Занадто швидко, я на нього запала…

 

 

 

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно