Єва Басіста - Коли вибір лише один, Єва Басіста

Глава 6

Після цього ми зайшли до будинку, а потім до квартири, де у вітальні стояв безлад. Адже саме тут проходила вся гульня.

- Я зберу зі столу, а ти можливо поки сходи в душ, - сказав до мене брюнет.

- Ти сам все зробиш? - запитала я з подивом.

- Так, - запевнив він мене та пішов до вітальні.

Я скинула босоніжки з ніг та зиркнула на нашу маленьку кухню. Там ще стояли бокали та пляшка вина, котру я із Максимом спустошила. Спогади знову стали давити на мене.

У ванній кімнаті я зачинилася, а потім почала повільно скидати зі себе сукню та білизну. Через декілька хвилин моє тіло було без одягу. Я стояла навпроти дзеркала, яке тільки до пояса показувало мене, та вдивлялася у своє обличчя.

Мої світлі очі, які мали блакитний відтінок, сумно дивилися.
На обличчі стояв цілковитий жах. Стрілки стали схожі на бруд, який розмазався обличчям. А ще понад дванадцять годин тому я їх старанно  виводила різними підводками, щоб досягнути бажаного результату, але зараз його зовсім не видно.

Моє темне від природи волосся, яке я нещодавно обрізала до плечей, стирчало в різні сторони та почало крутитися від вологи. Ніколи не любила коли вони починали закручуватися в локони. Я тоді починала бути схожою на спанієля. Мені завжди подобалися ідеально рівне волосся, як завжди показували та показують у рекламах. Проте генетика дала мені кучері, котрі приходилося мені постійно вирівнювати, щоб не мати смішний вигляд...

Раптово у голові залунало:

Цікаво, а Максим знає, що я від природи кучерява? Ха! А яка різниця? У нього  є дружина, якій він зрадив зі мною... Чорт!

Мені знову стало неймовірно соромно за те все, що сталося вночі. Я розуміла, що це був алкоголь та просто іскра, але чому в мені сидять такі дивні передчуття? Чому мені здавалося, що після цієї ночі та поцілунку все мало змінитися? Не знала... Мабуть, я досі п'яна. Треба декілька годин поспати, щоб робити якісь адекватні висновки.

Але зараз я знала одне - Максим  уже вдома з Ларисою. Він також, мабуть, купався під теплими струменями води та відмивав зі себе події ночі. Гадала,  блондин зараз також думав про це все, що сталося. Навіть не сумнівалася, що він жалкував про це та розумів, що все трапилося через лихе спиртне. Навіть уявляла його криву посмішку та як хитав головою.

Одночасно лізла на очі картина його підкачаного тіла, рук... Останні настільки приємні та теплі, що можна отримати оргазм від одного тільки його дотику.

На моєму обличчі намалювалася усмішка, котра швидко згасла. Більше я ніколи не відчую це все, бо, мабуть, блондин почне мене уникати. Він протверезіє та зрозуміє, що був дуже дурним. Зацікавитися Зоєю на фоні його дружини Лариси дуже смішно, але остання не побоюся цього повторити – справжня красуня.

Я схилила голову та нарешті полізла до ванни. Сіла, увімкнула воду та дивилася на свої ноги. Тепла вода текла по тілу. Вода змивала з мене все, що скоїлося цієї ночі. Мабуть, мені також треба про це все забутися та жити далі. Варто спрямувати свої думки на майбутнє, а не думати постійно про минуле та прокручувати в голові події, які пішли назавжди у світ спогадів.

Коли я вийшла з ванної кімнати, то Владислав уже прибрав у вітальні, а годинник на телефоні показував шосту ранку.

- Ти така гарна у цьому халатику, - зненацька обійняв мене зі спини мій хлопець. - Його аж хочеться швидше зняти.

- Невже? В я думала, якщо гарний, то навпаки не хочеться скидати...

Але Владислав не відповідав. Він кинувся цілувати мою шию, а його руки стали гуляти по моєму тілу під тоненькою тканиною . Він збуджував мене, але чомусь ці рухи нагадували мені Максима.

На мить хотілося відсторонитися від нього, але коли брюнет різко повернув голову, то там стояв зовсім не він.

- Не очікувала, що це я? - запитав блакитноокий блондин. - Ти не уявляєш, які емоції ти в мене викликаєш. Лариса на твоєму фоні просто тьмяна зірка, а ти сонце… Ти ціла галактика… Ти просто всесвіт…

- Я всесвіт? – перепитала я.

- Ти про що? - зненацька зникло обличчя Максима, що аж засмутило мене та налякало.

- Я кажу, що ти мій всесвіт. Просто від алкоголю частину слів загубила.

Владислав підняв брови, але не відпускав мене зі своїх обіймів. А потім взагалі продовжив цілувати та пестити...

Після того, як ми цілу годину кохалися, і Владислав пішов до ванної кімнати, я лежала на ліжку та відчувала сором. Хотілося провалитися скрізь землю. У мене ніколи такого не було, однак гадала, що я ще під емоціями. Надіялася, що це пройде... Бо моя фантазія не один раз змінила Владислава на Максима. Весь процес кохання я бачила перед очима блондина....

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно