Катерина Дако - Купи мене, Катерина Дако

* 5 *

 

На ногах, що не гнуться, вирушила слідом за іншими дівчатами. Було відчуття, що нас ведуть до страти. Ну чи на якесь покарання. Хоча начебто за договором ніхто нікого карати не збирався. Та й узагалі, всі потрапили сюди добровільно. Просто мої обставини були такі, що довелося вдатися до цього кроку.

Ми пройшли широкий коридор, повернули за ріг. З кожним кроком переставляти ноги було все важче. Не відпускало відчуття, що все це – поганий сон. Що це - навмисне. І не буде ніякого полювання, в якому я - приз. Не буде жодного сексу з незнайомими партнерами.

Коридор закінчився раптово, розпорядник відчинив двері і пропустив усіх уперед. Я ступила слідом за білявкою, що вирішила залишитися на високих підборах, і опинилася в просторій залі.

Навіть не змогла до ладу розглянути навколишнє оточення, так пригнічуюче подіяла атмосфера передчуття полювання тими, хто заплатив за це гроші. І під вагою усвідомлення того, що відбувається, захотілося сховатися, втекти...

Ось ніколи не думала, що це так нестерпно соромно і принизливо – стояти в білизні перед тими, хто оцінює тебе, як на ярмарку. І навіть незважаючи на неповну наготу, створювалося враження, що я - найостанніша повія у всьому всесвіті. Мене зараз розглядали і препарували очі незнайомих людей, прикидали, чи я досить гарна, щоб стати для них іграшкою. Забавою...

Що ж. Придумала я собі "підробку" на вихідні... Таку, що краще б тікати звідси, не оглядаючись, прямо пересіченою місцевістю.Але я, звичайно, не рушила з місця, лише сильніше розправила плечі та випрямила спину практично до стану струни. Я просто мушу це зробити...

- Проходьте, не соромтеся, - промовив голос розпорядника ззаду. - Мисливці вже зачекалися...

І він протиснувся вперед через нашу зграйку, зачинивши за собою двері, наче відрізав усі шляхи відступу.

Ні, краєм свідомості я розуміла, що зможу розвернутися і піти будь-якої миті. Але знала, що нізащо не зроблю цього просто через страх і паніку чи від почуття неправильності того, що відбувається. Занадто багато зараз стояло на кону.

Тільки якщо стане зовсім погано. І то спробую виторгувати для себе умови, за яких буде можливість отримати гонорар.

Зібралася з духом і вирішила відволіктися розглядом навколишнього оточення. Потрібно, мабуть, простіше дивитись на речі. Ну і що, що буде секс. Ну і що, що, можливо, з кожним із них...

Мисливці...

Намагаючись не видати своєї цікавості, миттю обвела поглядом тих, хто вирішив потішитись сьогодні таким чином.

Мисливці сиділи, розвалившись на м'яких диванах та у зручних кріслах. Багато - у масках, що закривають верхню частину обличчя. Майже всі тримали келихи або склянки для віскі.

Майже всі – чоловіки, і серед них – три мисливці жіночої статі. Ось це був реальний шок.

Одна з них, у чорній ажурній масці й такій самій чорній сукні, сиділа на колінах біля свого супутника і щось гаряче шепотіла йому на вухо, не зводячи з нас очей. Таке враження, що вони складали план дій із кожною дичиною. Ну що ж, вирішили урізноманітнити таким чином своє нудне сексуальне життя.

Інші дві, теж у масках, розташувалися на дивані поряд, немов подруги. А може так і є. Ну і розваги у них на вихідні...

Чоловіки ж були зовсім різні. Зовсім молоді й у віці, але не старші, мабуть, п'ятидесяти. А може й більше... Особи за масками розглянути було неможливо, але за манерою триматися і розслабленостю поз ставало зрозуміло, що всі вони – не прості смертні. Так можуть поводитися лише великі гроші. Або дуже великі гроші.

Але у розгляданні мисливців був свій недолік. Мені знову захотілося злитися зі стіною під цими хтивими поглядами.

Озирнулася я і на дівчат, що стояли поряд. Майже всі вони теж були розгублені та налякані. Швидше за все, у кожної з них - така ж вагома причина бути тут, як і в мене.

Серце билося в грудях, як божевільне, а в роті все сушіло, скоро зовсім не зможу відклеїти язика від піднебіння. Цікаво, де тут можна попити води? Хоча, ні, краще не пити. А то потім у туалет захочеться у самий невідповідний момент. Та щось от вже і хочеться. Але може вдасться відвідати десь до початку полювання. Нам начебто дадуть час зорієнтуватися на місцевості і сховатися...

- Ух, Дімо, хорошу ти сьогодні дичину нам приготував, - промовив високий блондин, встаючи зі свого місця і підходячи ближче. - Красуні, як на підбір! А цицьки...

- Так, цицьки - захитаєшся! - підтримав розмову старший чоловік, який приховав себе за гладкою маскою, половина якої була білою, половина - чорною. Таке собі добро і зло в одному флаконі.

- Невже всім їм не вистачає грошей? - ще один мисливець, що розглядав нас з презирливою усмішкою на гарних губах. Так, йому точно не зрозуміти наші мотиви, грошей напевно вагон. - А як же велика та світла, про яку всі мріють?

Він також підвівся. І підійшов майже впритул до дівчини, що стояла поруч зі мною.

- Ось тобі, наприклад, киця, чого не вистачає? - і він хижо посміхнувся брюнетці у рожевому комплекті білизни.

От з ним би я точно не хотіла ні за гроші, ні за великою та світлою. Якийсь він був увесь надто лощений і цинічний.

- Пари мільйонів доларів, - на диво не знітилася дівчина. - Підкинеш?

Чоловік глянув на неї вже не поблажливо, а якось жорстко. А потім раптово розреготався.

- Треба ж! Ципочка із зубками...

І він уважно провів поглядом спочатку зверху вниз, а потім знизу вгору. І дівчина під його поглядом таки не витримала, затремтіла... але свої очі та підборіддя не опустила.

Нахабний тип підняв руку і провів по оксамитовій ніжній шкірі вилиці майбутньої дичини.

- Я тебе, крихітко, запам'ятав. Обіцяю, ми обов'язково зустрінемося...

 

Дівчатка, хочу вас порадувати. Відразу після закінчення книги про Поліну вас чекає історія цієї дівчини (яку, до речі, Вікою звуть) та її похмурого мисливця)))

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно