Тім Фернхольц - Космічні мільярдери

class="b">Аби наголосити на поверненні Безоса на гральне поле, через місяць після слухання «Blue Origin» розкрила інформацію про свій перший запуск космічного літального апарата на зарослому чагарником ранчо Ван-Горн. Заявлена ракета була маленькою, лише п’ятдесят футів заввишки[10] і більше скидалася на дитячу іграшку з округлими контурами і приземкуватим силуетом. Її назвали «New Shepard» на честь Алана Шепарда – першого американця в космосі. У безпілотному випробуванні «New Shepard» піднялася на п’ятдесят вісім миль[11] угору, до самісінької межі з космосом.

Тепер Безос мав міцну шкіру у великій грі. Він увійшов до найбільш закритого світового клубу: мільярдерів із власними ракетами.

* * *

Декілька тижнів після зіпсованого дня народження для Маска видалися неспокійними. Його команда інженерів розпочала внутрішнє розслідування, щоб з’ясувати, що ж саме пішло не так із ракетою «CRS-7», що вибухнула, і працювали цілодобово тижнями, ретельно вивчаючи дані з понад трьох тисяч датчиків на літальному апараті. Федеральне управління цивільної авіації США, яке контролює запуски комерційних ракет, паралельно проводило власне розслідування. Тим часом критики «Space X» тепер мали трагічні докази на підтримку своїх тверджень про неякісне виконання і переконати представників Повітряних сил у надійності своїх літальних апаратів, вочевидь, компанії так і не вдалося.

Представники NASA хоча і підтримували команду Маска на публіці, усе ж хотіли отримати відповіді та гарантії, що подібне не повториться. Попри те, що Маск уже погрожував стягнути плату за будь-які додаткові вимоги, виставлені урядовим космічним агентством, тепер він реорганізовував свою інженерну команду задля структурованого, заснованого на звітах, процесу роботи, який був так до вподоби NASA. Маск мусив задовольняти NASA – свого найбільшого клієнта, адже на той час «Space X» отримувала мільярди доларів за доставку вантажів до космічної станції та розробку космічного корабля, який через два роки мав відправити туди ще й астронавтів.

Коли Маск виступив перед репортерами у липні, щоб поділитися попередніми результатами дослідження, склалося враження, що основний наголос був на головному розробнику «Space X». Виснажений і трохи пригнічений Маск, здавалося, хотів обговорювати що завгодно, окрім втрати ракети менше місяця тому. Він шкодував, що космічна капсула «Dragon», яка перевозила вантаж NASA, не була обладнана ракетами екстреного порятунку, які його інженери розробляли для варіанта, призначеного для людей, адже так вона змогла б урятуватися від вибуху під час польоту і ймовірно, врятувала б вантаж.

Казка, яку Маск розповів про падіння ракети, була втіленням того, що навіть найменша деталь може мати вагоме значення, коли йдеться про екстремальні сили, які ракета витримує під час польоту. І ось що пішло не за планом: коли дев’ять двигунів спрямували ракету на орбіту, літальний апарат опинився під впливом колосальної сили – майже втричі сильнішої за звичайну силу тяжіння – через таке швидке проштовхування крізь атмосферу. Усередині ракети пляшки, наповнені гелієм, що використовували для герметизації двигуна, фіксувалися на місці сталевими розпірками. Під впливом цих потужних сил одна з розпірок зламалася. Пляшка з гелієм розбилася всередині ракети, яка рухалася на швидкості понад 4300 миль за годину[12], відбиваючись від внутрішніх стінок бака, наповненого рідким киснем. Гелій, із пошкодженого резервуара був інертним, однак він розширився і створив надмірний тиск на посудину з киснем, і вона пошкодилася. Зріджений кисень не інертний, тому спалахнув, що і стало причиною вибуху ракети. За словами Маска, увесь процес від пошкодження підпірки до загального знищення зайняв лише 0,893 секунди.

Але навіть описуючи подію, що, без сумніву, була для нього дуже болісною, відчувалося, що Маск був причетний до технічного пояснення, як і до вивчення технічних даних, щоб знайти його.

– Це насправді дуже дивна причина руйнування, – зауважив він у притаманному йому стилі.

А ще Маск дуже точно визначив винного у втраті цієї ракети: ним був неназваний постачальник тих сталевих розпірок. Надалі компанія відмовлялася від його послуг. Проблему вдалося вирішити власними силами.

– Сім років тому, коли нас спіткала перша невдача, ми мали чотири сотні працівників. Тепер їх у нас майже чотири тисячі, – сказав Маск. – Гадаю, що для виконання певних завдань, нам не знадобиться стороння допомога.

Через місяць після невдачі Маск пообіцяв повернутися до польоту не пізніше вересня. Але навіть наприкінці жовтня не було чіткої інформації про те, коли може відбутися наступний політ «Space X». Ходили чутки, що Федеральне управління цивільної авіації США відмовилося визнавати пояснення втрати ракети, яке надала «Space X». Підпірки були відволіканням уваги, тож ці теорії ширилися, а реальну проблему можна було знайти у новітніх матеріалах, використаних для будівництва самого резервуара з гелієм. «Space X» вдалася до технології виготовлення баків із карбонового волокна, але більшість космічних інженерів вважали цей крок занадто ризикованим – утримування рідкого кисню, в оточенні карбонового волокна, органічного матеріалу, натякало на виникнення небезпечної хімічної реакції.

Це були найважчі часи за всю історію компанії. Ніхто за стінами «Space X» не знав напевне скільки грошей вони втрачали, коли пропустили дати запланованих польотів, – Маск оцінив ці втрати в сотні мільйонів доларів – а інсайдери раптом почали сумніватися. І хоча вони й не знали цього, «Space X» опинилася за крок до того, щоб її обійшла «Blue Origin».

Якщо вам потрібен символ того, що Джефф Безос був у захваті від новин, які хотів оприлюднити, то саме повідомлення було досить промовистим: потайний магнат «Amazonа» приєднався до соціальної платформи «Twitter» у листопаді 2015 року, щоб розповісти про найбільший крок у досі невидатній історії «Blue Origin» як ракетної компанії.

«Найрідкісніший звір – це використана ракета. Контролювати приземлення – справа нелегка, але якщо все виконати правильно, може видатися легкою»6, – написав онлайн-магнат на своїй сторінці у Twitter, яка набирала все більше прихильників, а також виклав посилання на відео, опубліковане на веб-сайті «Blue Origin».

За декілька днів до цього компанія ще раз запустила «New Shepard» і нині вона успішно приземлила ракету-носія. На відео можна було побачити як ракета злітає з Техаської пустелі, запускає космічну капсулу по балістичній кривій до межі космосу, а потім успішно повертається на Землю. Кремезна ракета-носій повільно наблизилася до посадкового майданчика в пустелі за допомогою ракетного двигуна, який вимкнувся одразу після того, як вона торкнулася землі. Закінчувалося відео на тому, що Безос у ширококрисому капелюсі та дзеркальних сонячних окулярах відкорковував пляшку шампанського разом із радісною командою на посадковому майданчику.

Попри те, що запис демонстрував досягнення не наживо й на загал, як це робила «Space X», складалося враження, що «Blue Origin» зробила те, що Маск обіцяв роками, звершення, яке він сподівався продемонструвати на свій день народження: приземлення багаторазової