Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фантастика » К7 📚 - Українською
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "К7" автора Юрій Тис-Крохмалюк. Жанр книги: Фантастика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 57
Перейти на сторінку:
годинник. Ми підійшли до великого стола з блискучою поверхнею. Семен вказав мені крісло побіч себе і натиснув невидний ґудзик. У кімнаті звільна потемніло, а стіл почав світити зеленкуватим лагідним світлом. З-під його плити поволі виступили зариси великої мапи.

— За сімдесят секунд починаю, — промовив Семен, — а точність потрібна тому, що мій дослід контролює одночасно дядько Семен.

— За тисячі миль звідсіля? — здивувався я.

— Тисячі і десятки тисяч миль тут не мають значення. Ми орудуємо далеко більшими просторами.

Хвилину ми мовчали, і коли минув призначений час, Семен натиснув невеличку підойму. На мапі як стій появилася яскрава точка, маленьке, як голівка шпильки, світельце. Воно почало порушатися по мапі, і я завважив, що ним кермує Семен при помочі невеличкої чорної коробки. Світляна точка порушалася то швидше, то повільніше, міняла напрям, зникала з обсягу мапи й поверталася назад. Часом на мапі затиралися контури рік і гір, особливо довкола світляної точки, то знову вона ставала дедалі чіткішою, наче б ми наближалися до поверхні землі. На короткий час я побачив віття дерев, якусь річку, невеличке село тубільців-індіян, білу лінію шосе, і знову все віддалювалося, маліло, зариси землі покривали білі клуби хмар, так само, як бачимо краєвид з літака. Врешті Семен спрямував світельце в сторону моря, вода наближалася з шаленою скорістю, на мить я побачив морські хвилі, усе враз замазалося і світляний пункт зник.

— Усе в порядку! — обізвався Семен. — Хай потопає в морі, ніхто її не знайде!

— Що це? — спитав я. — Фільм якийсь, чи що?

Тоді Семен розгорнув газету, що лежала на столику, і дав мені прочитати новинку:


Сан Хуан. Як подає тутешній інститут дослідів простору, від деякого часу наші контрольні апарати реєструють невідомі тіла, що виконують нескоординовані рухи над нашим континентом. Вони можуть постійно міняти висоту і скорість, а всі познаки вказують на те, що ними кермує якийсь невідомий центр. Після кількох годин вони пропадають над океаном. Можна догадуватися, що ті ракетоподібні тіла малих розмірів — це остання стадія проб, що їх переводить якась таємнича установа. В останніх днях маємо вістки, що ці малі ракетки появилися теж над іншими континентами.

Офіційні чинники багатьох держав заперечили нам, що вони переводять будь-які досліди цього роду. Дивна поява залишається надалі невиясненою.


Семен натиснув ногою малу підойму, і скляна плита стола вкрилася металом. Перед нами стояв порожній бюровий стіл з ясним алюмінієвим верхом.

— А тепер поговоримо з дядьком, — усміхнувся.

А я ще далі не міг сказати ні слова. Одне було мені тепер ясно: ракетки, якими турбуються уряди держав, випускає Семен!

Він підійшов тепер до екрану на стіні і включив вмикач. Появилися блимаючі світельця, і враз я побачив дядька Павла. Сидів за столом у своїй кімнаті й радісно споглядав на нас.

— Здоров, Семене! Дуже добре пройшла проба. А ти, Паньку, що кажеш на це? — звернувся до мене.

— Нічого, — відповів я. — Я ще й досі вражений тим, що бачив!

Дядько закурив сигару.

— Привикай, привикай, ще не таке побачиш! А що нового у вас? — звернувся до Семена.

— В порядку! Продукуємо, працюємо, замовлення маємо, відборці платять, одним словом, матимемо гарні прибутки.

— Це мене радує! — відповів дядько. — Але на одне хочу тобі звернути увагу. Бачу, що ти сидиш у бюрі в спортовому одягу. Пам’ятай, що в службових годинах треба одягатися пристойно. Це помагає дуже в торговельних справах.

— Дядьку, дядьку! — усміхнувся Семен. — Ти забуваєш, що в тебе інший час, а в мене інший. Ми вже давно після службових годин.

— А справді, я забув! — зніяковів дядько. — Що ж, помилився! Таке рідко мені трапляється.

Було видно, що дядько збентежений своєю помилкою. Тож Семен перекрутив вмикач, лампочки засвітили червоним світлом, і він сказав:

— Тепер нас ніхто не може підслухати! Отож мушу похвалитися. Кермування ракетою без закиду! Усі труднощі поборені!

— Приємно почути, вітаю з успіхом! Я сам бачив тепер, що все проходить справно. Одне тільки: як читаю в пресі, за твоїми ракетами шукає цілий світ. Зваж, газети не пишуть усього! Треба припускати, що всі інститути досліду просторів об’єдналися для спільного розшуку.

— Не знайдуть! — самопевно відповів Семен. — При найменшій небезпеці знищу ракети!

Дядько остережливо заговорив:

— Пам’ятай, Семене, що знання поступає вперед, над новими винаходами працюють тисячі фахівців, а про їхні успіхи не знайдеш у публікаціях. Чимало нових апаратів тримають у таємниці. Читав уже про ультра-радар? Ні? Отож існує вже апарат, що виловлює рухи дуже дрібних тіл у просторах. Дальший крок — це досягти такі тіла швидкими малими набоями, знищити їх, або — що гірше — зловити і стягнути на землю.

Семен притакнув.

— Від кількох днів проводжу свої досліди над пустинями. Довів до того, що можу стежити над землею наче б з висоти кількох метрів. Хвилинку, дядьку, погляньте!

Семен не чекав згоди дядька. Я поміг йому підняти поверхню стола так, щоб дядько міг її бачити.

— Тепер випускаю ракету!

— Перевір електронну завісу! — остеріг дядько.

Семен глипнув на невеличку апаратуру.

— Ніхто не може нас ні підслухати, ні підглянути. А втім, я забезпечився перед усякими несподіванками. Коли б хтось таки включився, автоматично вимкнеться наша розмова і починає діяти заслонна алярмова система.

Семен приспособив кількома рухами апаратуру скляної плити стола. Появилися невиразні смуги, згодом почав пересуватися краєвид.

— Бачите, дядьку?

— Бачу. Це горби, ось хати, ріка.

— Тепер знижу політ ракетки і звільняю швидкість. Ми над центральною Африкою.

Картина стала ще чіткішою. З гущі пралісного підшиття вистрілювали високі пальми. Травами мчало стадо антилоп, здалеку видніли круглі хижі муринської оселі.

— Це якась забута околиця! — дивувався дядько.

— Годі подумати, щоб сьогодні в Африці існували

1 ... 7 8 9 ... 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «К7», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "К7"