Віктор Маслов - Сам себе катаю

Ясна річ "сталевий кінь" зразка 1905 року уже давно доживає свій вік. Власне, том командування збройних сил Швейцар розробило програму "Велосипед 199 року". Проектувальні роботи нової моделі тримаються у великому секреті. Обнародувано лише загальні технічні дані нової двоколісної бойової машини: вага 22 кілограми, 2 передачі, шини із світловідбиваючим покриттям та кермо сучасної форми.

Так французький художник-фантаст Е. Рабіда уявляв собі війну на велосипедах.

Ера велосипеда в нашій країні починається з кінця 60-х років минулого століття. Спершу велосипеди ввозилися з-за кордону, потім їх виготовляли кустарно в майстернях. "Русские ведомости" за 1869 рік повідомляли: "Не так давно деякі магазини на Кузнецькому мосту одержали чисельну партію самокатів, або велосипедів. Це, як відомо, дво- та триколісні екіпажі, на яких вершник може їхати без коня куди заманеться, рухаючи колеса своїми ногами і керуючи своїм екіпажем з допомогою стержня. Такий самокат може робити по 18 верст за годину". Так, у 90-х роках кількість велосипедів у царській Росії становила 6 тисяч. Двоколісні машини поступово заполонили вулиці і дороги, змушуючи візників рахуватися з новим транспортом. "Наші циклісти (так називалися тоді велосипедисти) показують неабияку майстерність. На Хрещатику вони їздять то вперед, то назад по рівній бруківці з трубними звуками і дзвінками", — писала "Київська пошта" в 1910 році.

Перша фабрика велосипедів у нашій країні відкрилася в Москві, згодом тут став до ладу велосипедний завод "Дукс". А найбільшим велосипедним підприємством вважався тоді завод Лейтнера у Дерпті. На початку першої світової війни завод "Лейтнера і К°" евакуюють до Харкова, де на його базі засновується один із потужних велозаводів країни — нині Харківський велосипедний завод ім. Г. І. Петровського.

Кому не відомі машини з маркою "ХВЗ"? Харківські велосипеди давно зажили світової слави. Дорогами В'єтнаму і Голландії, Куби і Лівану та інших країн мчать "України", "Супутники", "Туристи", "Старти"… Свого часу харків'яни виготовили і спеціальну велоколяску для автора роману "Як гартувалася сталь" письменника Миколи Островського, і п'ятиколісний чудо-юдо цикл для циркових трюків Олега Попова. Завдяки моделям давноминулих років, що дбайливо зберігаються в заводському музеї, спеціалісти виготовили старі моделі, наприклад, для зняття кінострічок "Ленін у Парижі" і "Червоні дзвони".

Велосипеди початку XX століття.

Широко відзначила країна велосипедний ювілей, присвячений 60-річчю випуску першого радянського велосипеда, що зійшов з конвейєра в Харкові 13 березня 1924 року. В Політехнічному музеї в Москві демонструвалася експозиція "На велосипед!", відкрита на честь цієї дати. Скажу як відвідувач: то був дивовижний парад двоколісних машин усіх поколінь. І якби кожному глядачеві спало на думку прогулятися на велосипеді — усім би знайшлося по одному персональному екіпажу. Любителям старовини сподобалися б моделі, які ще не набули звичних нам класичних форм — наприклад, дерев'яний "бігунок" Дрейза зразка 1817 року чи схожий на доісторичну реліктову істоту "павук" Артамонова-Кузнецова. Поруч вишикувалися в бойовий ряд складані велосипеди, що були на озброєнні самокатних частин російської армії. Своє перше бойове хрещення вони дістали в 1902 році під час військової експедиції до Персії. Легкокрилі велоколісниці складалися просто — вдвоє по вертикалі, солдати переносили їх через непроїжджі місця, як похідні рюкзаки.

Велосипед з коляскою, який випускав Харківський велозавод в 40-ві роки.

Початковий зразок "Тахіона". 1984 рік.

Звичайно, в оточенні "пращурів" первісток радянського велобудування з мідним жетоном: "1-й держвелозавод… Харків… Україна" мав солідніший і привабливіший вигляд, на ньому і в наші дні не відчуватимеш дискомфорту. Але поряд із елегантними "Салютами", "Деснами";"Камами" він таки дідусь..

Нове покоління вітчизняних велосипедів народжується в лабораторіях Центрального конструкторсько-технологічного бюро (ЦКТБ) велобудування в Харкові. Тут розробляються перспективні моделі майже всіх різновидів велосипеда: дорожнього, тандема, туристичного, жіночого, вантажного, складеного, підліткового, дитячого… Виняткову увагу конструктори приділяють спортивному велосипеду. Бо саме йому, як стверджують спеціалісти, належить велике майбутнє… І це зрозуміло. Вже сьогодні інженерний геній зробив цю машину зразком досконалості. На відміну від дорожнього, спортивний не тільки швидше бігає, а й дає можливість раціонально використовувати фізичні зусилля, він набагато легший, з ним зручно переїздити навіть у літаку, поїзді чи автобусі, звісно, упакувавши в плоску сумку-рюкзак.

Одна з останніх новинок — спортивний велосипед "Тахіон", в якому реалізовано передові досягнення художнього конструювання. За технічними даними він не поступається спортивним машинам уславлених італійських фірм "Кальнаго", "Де Роза", "Компаньоло". Мабуть, символічно й те, що таку вельми сучасну назву новинці дав не дорослий, а юний велосипедист. Нова машина вже була готова, й інженери-конструктори почали шукати їй ім'я. Хтось у цей час зателефонував додому і поділився "гарячим моментом". І дуже доречно: "Мій син каже, що фізики відкрили елементарну частинку — тахіон, яка рухається нібито з надсвітловою швидкістю". Інформація-порада виявилася вирішальною.

Погодьтеся, напис "Тахіон" на рамі пасує машині, призначеній для рекордних заїздів. Та й відповідальні змагання показали: вона цілком заслуговує честі називатися найшвидшою. 20-річний ростовчанин Віктор Куповець, який першим осідлав трековий "Тахіон", виграв Спартакіаду народів СРСР і встановив світовий рекорд. На чемпіонаті світу 1983 року з велогонок в Цюріху динаміки треку "Арлекон" багатьма мовами назвали незнайому марку велосипеда, на якому Віктор розвинув нечувану для того велодрому швидкість. Того ж року в нашій країні встановлено престижний приз — велосипед "Тахіон" — гонщику, який доб'ється найкращого результату на машині вітчизняної марки.

Уславив себе "Тахіон" і за океаном, зокрема на треку "Каракол де Піста" в Колумбії. Наш земляк — одесит Юрій Лопуленко виграв десять секунд в олімпійського чемпіона Стіва Хегга. Спеціалісти авторитетних зарубіжних фірм вбачають у "Тахіоні" небезпечного суперника.

Що ж це за машина? Рама має класичну форму, але конструктивно жорсткіша і міцніша. В екстремальних умовах, скажімо, на старті чи штурмі крутого підйому, коли зусилля зростають у декілька разів, вона майже не зазнає деформації. Швидкості велосипеду додала вишукана аеродинамічна форма. Важить він 6 кілограмів, отже з-поміж машин свого класу — найлегший. Для зручної посадки кермові ручки загнуті вгору, само ж кермо кріпиться не до втулки рами, а до вилки. І ціна його воістину