Лора Вайт - Ній. Пробудження демона

Це був Стас, друг Макса. Як він знайшов її тут? Стас потягнув Лесю за собою, і вони побігли до виходу. Леся, лише на хвильку, озирнулась і ледве не закричала.

Величезний кам’яний монстр ворушився і вставав з кам’яного трону. В руці у нього поволі розгортався вогняний батіг. За мить цей батіг одним різким рухом перерізав навпіл хлопця, що вже майже підбіг до них. Дві частини нещасного малого впали на землю, кров фонтаном бризкала з розрізаного тіла. Леся бачила, що ще мить очі його з подивом дивились на неї. Це вона повинна була стати жертвою, а не він.

Стас підштовхнув її у прохід, і Леся чим дужче побігла на вихід з цього страшного місця. Стеля над ними здригалась, на голову сипались камінці. Дівчина боялась, що прохід завалиться, і вони не встигнуть вибратись, але їм повезло, вони встигли вийти з тунелю.

Майже одразу, гора затремтіла і наче вибухнула. Каміння падало скрізь. Стас щосили біг вперед, тягнучи за собою Лесю. Вона не бачила дороги, та схоже Стас якось орієнтувався в темному лісі. Вся місцевість навколо тремтіла і здригалась. Бігти було важко, вони кілька разів втрачали рівновагу і падали. Стас допомагав Лесі піднятися і вони бігли далі.

— Почекай, я вже не можу, мені треба кілька хвилин перевести дихання.

Леся сіла на землю, від усього пережитого серце розривалось у грудях. Стас кивнув і сів поруч, він також втомився, і тяжко дихав.

— Кілька хвилин я думаю у нас є. Якщо б знав, що доведеться бігти, то не пив.

Вони засміялись, це трохи розрадило напругу. Леся насмілилась запитати.

— Як ти мене знайшов і чому?

Леся дивилась на Стаса і не могла повірити, що він заради неї ризикував життям.

— Я був злий на Макса, за те, що він так з тобою повівся. Я хотів, щоб ти поїхала, але не казав нікому. У нас з Олею нічого не має, ми друзі. А ти мені сподобалась. Я вийшов за тобою, але потім. Вибач, що не зразу, це все моя сором’язливість. Я, коли з дівчатами, то трохи не впевнений у собі. І я бачив, як ти пішла у ліс. Мені стало це підозрілим, я хвилювався. Забрав пістолет у Макса, і побіг за вами. Вибач, що не зразу тебе знайшов.

Дівчина дивилась на Стаса. Який він милий і турботливий. Він врятував її. Від почуттів, які її полонили, Леся обійняла його і поцілувала. Стас відповів на поцілунок, та раптом знову гори навколо них затремтіли і камені стали падати з неба.

Леся впала на землю, а Стас прикрив її собою, і цей його вчинок врятував її. Одна з великих кам’яних брил впала прямо на них. Стас здригнувся і завмер. Леся закричала, вона відчула, як щось тече їй на обличчя. Стас не рухався, мабуть брила, що впала на них, розбила йому голову. Леся тремтячими руками відштовхнула важкий камінь, і перевернула Стаса на спину. Обличчя юнака при місячному сяйві було чорним від крові. Очі Стаса, великі карі очі не рухаючись дивились на неї. Леся тремтячими руками витерла кров з його обличчя. Її надія на любов і щастя, з’явилась і тут же зникла. Безжалісний Ній карав тих, хто мав бути покараний. Леся голосно і страшно закричала, це був крик відчаю, крик втраченої надії, крик страху перед невідомим жахом, що переслідував її. Леся підвелась і не розбираючи дороги побрела далі. Вона не пам’ятала, як вийшла до будинку.

Машини біля нього вже не було. Схоже Макс з дівчатами злякалися землетрусу, і не чекаючи їх, поїхали. Земля під ногами все ще тремтіла. Леся, як у трансі, не зважаючи на це, увійшла до будинку, зібрала свої речі, і повільно пішла по дорозі, яка привела їх сюди. Землетрус знову посилився. Земля тремтіла і тріскалась. Каміння летіло з усіх сторін, чути було низький гул, який ставав все сильнішим. Леся уже трохи прийшла в себе, її трусило від пережитого шоку, і було дуже холодно. Вона дістала з сумки бабусину ковдру і вкрила нею плечі. Відчуття спокою поступово верталось до неї, не зважаючи на те, що навколо було повне божевілля.

Ніч добігала кінця, коли вона побачила на дорозі машину Стаса. На неї впало дерево і перебило її навпіл. Леся пройшла мимо, лиш на мить зупинивши погляд на авто. Схоже, що там ніхто не вижив. Леся поправила на собі ковдру, і пішла далі. Вона відчула, як за нею все дужче здригається земля. Дорогу ніби розірвало, і здавалось, що знизу щось пробиває собі шлях нагору. Леся впала на землю і як у дитинстві укрилась з головою ковдрою, що була на ній. Останнє, що вона бачила перед тим, як впала в забуття, була величезна чорна рука, що тягнулась до неї.

Рятівники і волонтери розчищали дорогу від наслідків недавнього землетрусу. Серед них було кілька місцевих, вони пошепки розмовляли між собою, обговорюючи ситуацію, що виникла.

— Чуєш, Іван, кажуть жертв багато, трусило до самого ранку. Люди не встигали вибігати із будинків. А ті хто, встиг, постраждали від каменів, що летіли з гори.

Іван, чоловік років сорока, розбирав груду каміння біля понівеченої машини, загиблих уже відправили. Та раптом він зупинився і уважно придивився на те, що привернуло його увагу. Яскрава пляма попереду, в стороні від дороги, щось там є серед каміння. Іван махнув рукою своєму приятелеві, і вони пішли зясувати ближче, що воно таке. З під каміння стирчала жіноча рука. Чоловік із другом покликали рятувальників.

— Обережно, тут дівчина під завалами. Схоже жива. Без свідомості.

Дівчину витягли, вона була непритомна, але майже не постраждала. Згодом її забрала швидка. Приятель Івана подивився вслід, і тяжко зітхнув.

— Така молода, чи виживе. Іван, а як твій будинок, сильно постраждав?

Іван не відповів на питання свого друга, він обережно дістав із завалу картату ковдру, яка була поряд з дівчиною, витрусив її, і мовчки пішов по дорозі в сторону гір.