Мігель де Сервантес - Скорочено Дон Кіхот (Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі)

"А тим часом я носитиму його, як буде змога, бо що-небудь краще, ніж нічого".

Його роздуми перервав зброєносець, який поцікавився, що вони будуть робити з мулом цирульника. Дон Кіхот відповів, що осла вони залишать, бо рицарі ніколи не мали звички грабувати. Тоді Санчо попросив перемінити збрую. Він хотів забрати збрую з осла цирульника і почепити її на свого, і дон Кіхот на це погодився. Санчо, діставши дозвіл, негайно ж скористався, ним і прибрав осла "як лялечку". Після цього вони доїли решту харчів, попили води з струмка і поїхали далі.

Розділ XIII

(де оповідається про те, як дон Кіхот визволив багатьох нещасних, яких вели туди, куди вони не хотіли йти)

Дон Кіхот підвів очі й побачив, що шляхом ідуть чоловік з дванадцять, зв'язані великим залізним ланцюгом. Поруч них їхало два вершники, озброєні рушницями, а двоє йшли пішки, з мечами та шпагами. Санчо Панса, помітивши їх, сказав, що то каторжники, королівські раби, які йдуть на галерну роботу. Вислухавши Санчо, дон Кіхот вирішив, що натрапив на нову пригоду — нищити неволю та допомагати страдникам.

Тим часом низка галерників наблизилась, і дон Кіхот якнайблагородніше попросив конвойних розповісти про долю цих людей. Один з конвойних відповів, що в нього є копії вироків про кожного з каторжників, але зараз немає часу спинятися і читати їх. І він дозволив ідальго самому поцікавитися життям ув'язнених. Діставши такий дозвіл, дон Кіхот під'їхав до галерників і спитав першого з них, за які гріхи опинився він у такому поганому стані. Той відповів, що через кохання. Рицар дуже здивувався, бо як можна за кохання засуджувати. Тоді галерний пояснив, що закохався в кіш, напханий білизною, і вкрав його. Саме за це його побили і дали три роки галер. Те саме спитав ідальго і у другого галерника, але той не промовив жодного слова, такий він був сумний. Замість нього відповів інший:

"Він сеньйоре, іде через канарку, тобто за музику й співи". Тоді один з конвоїрів пояснив, що цього грішника катовано і він признався в своїх злочинах, що крав худобу. Від третього ув'язненого дон Кіхот дізнався, що його звинуватили у крадіжці грошей, а четвертий, на запитання про причину його лиха, відповів слізьми й не міг вимовити й слова. Позад усіх ішов чоловік років тридцяти. Його було прикуто до ланцюга не так, як інших. Довжелезний ланцюг обкручував йому все тіло, а на шиї було два нашийники. Дон Кіхот запитав, чому його закуто так, як нікого іншого.

"Бо він сам заподіяв більше злочинів, ніж уся решта вкупі,— відповів конвойний...— Досить сказати, що цей добряга — відомий Хінес де Пасамонте".

Потім конвойний розповів, що цей злочинець написав свою історію від народження до останнього заслання на галери, бо вже не один раз був заарештований. Коли Хінес де Пасамонте почав сперечатися з комісаром, той хотів ударити його жезлом, але дон Кіхот став між ними і попросив не ображати галерника. Порозмірковувавши, наш рицар вирішив допомогти тим, хто цього потребує та кого пригноблюють володарі світу цього. Він попросив сеньйорів конвойних і комісара розкувати галерників і відпустити, бо вони нічого не зробили їм поганого. Дон Кіхоту відмовили, і тоді він так раптово кинувся на комісара, що той не встиг захиститися і впав на землю, тяжко поранений мечем. Решта конвойних спочатку збентежилася, а потім підбігла до ідальго з шпагами та мечами. Але на цей час на допомогу дон Кіхоту приспіли галерники, які, скориставшись випадком, розірвали ланцюги і визволились. Незабаром на бойовищі не лишилося жодного конвойного, бо вони втекли. Санчо ж дуже хвилювався, що вершники повідомлять про цей випадок Святе Братство, і ті почнуть шукати злочинців. І тому Санчо Панса попросив свого пана якнайшвидше сховатися в горах, що були неподалік.

Дон Кіхот погодився, але перед від'їздом покликав галерників. Він попросив їх на подяку за визволення сходити в ланцюгах до сеньйори Дульсінеї і розповісти їй про Рицаря Сумного Образу (так він назвав себе) та цю пригоду. Відповідаючи за всіх, Хінес де Пасамонте сказав, що це є неможливим, бо їх може зловити Святе Братство. Дон Кіхот почав лаяти каторжників. А Пасамонте, що взагалі був не дуже терплячий на вдачу, а крім того здогадувався вже, що в голові у рицаря не все гаразд, почувши образливі слова, почав зі своїми товаришами кидати у дон Кіхота каміння. Кілька камінців міцно вдарили ідальго, і він упав на землю. Одразу ж до нього підскочив студент-каторжник, схопив таз з голови рицаря і вдарив ним спочатку по спині дон Кіхота, а потім кілька разів кинув таз об землю. Галерники зняли з. нашого рицаря кафтан, а у Санчо одібрали плащ і втекли, щоб уникнути зустрічі із Святим Братством.

Розділ XIV

(про те, що трапилось із славетним дон Кіхотом у Сієрра-Морені і що становить одну з найдавніших пригод у цій правдивій історії)

Бачивши себе в такому поганому стані, дон Кіхот вирішив, що ніколи більше не робитиме добро негідникам й використає цей досвід надалі. Санчо ж попросив пана скоріше поїхати в гори, бо Святе Братство не дуже церемониться з рицарями.

"Ти зроду боягуз, Санчо,— сказав дон Кіхот.— Але щоб ти не називав мене впертим, я зроблю, як ти радиш".

Дон Кіхот не сперечався далі, і вони поїхали до гір, що височіли неподалік. Санчо гадав перейти всю Сієрра-Морену й переховатися, кілька днів у Пізі або Альмодоварі дель Кампо. Тим паче, що весь харч залишився цілий, бо каторжники його чомусь не забрали.

Але доля влаштувала так, що славетний шахрай і злодій Хінес де Пасамонте теж переховувався в тих горах, бо не хотів натрапити на