Андрій Анатолійович Кокотюха - Клуб Боягузів

— тепер у голосі дівчинки чувся виклик. — Вони кажуть, як оце ти — всі люди бояться, це здорове відчуття, це твоя страховка від помилок, минеться з віком. А я не хочу! Я не хочу бути боягузкою! І якщо в цьому світі, або в цьому місті є вчитель, готовий вислухати мене і допомогти побороти страх, я не піду до нього — побіжу! На крилах полечу, ясно вам?

Голос Олі почав звучав дедалі голосніше, починав дзвеніти. Максим відчув — ще трохи — і він зірветься на крик. Крик приверне увагу пані Люби та Назара Жупанського, а це зовсім не бажано.

Думки вистроїлися в Максимовій голові у рядок. Розказати про цього підозрілого вчителя і про Клуб Боягузів комусь із дорослих треба. Мало того — з цим потрібно чимшвидше бігти в міліцію. Але тоді доведеться розповідати всю правду, недомовками не обійтися. Отже, кирпатий Назар Жупанський дізнається, що його донька свідомо вкрала з дому гроші, а потім, коли попалася, так само свідомо оббрехала першого, хто потрапив їй на очі.

Буде від того мир у родині Жупанських? Навряд. І викриття таємничого вчителя сміливості нічого не змінить.

Ясна річ, Оля хвилюється через свій ганебний вчинок, який її примусили зробити, але про який не знає тато. І тато навіть готовий забути про ті злощасні гроші й більше ніколи не повертатися до цієї теми. Що наразі Олю цілком влаштовує. Зовсім інша справа — коли все це вилізе за межі їхнього вузького кола. Бо тоді ця історія навряд чи скоро забудеться.

— Гаразд, — промовив Білан, хоча вишикувані думки ще не зовсім оформилися в якесь логічне рішення, і хлопець говорив, випереджаючи їх: — Треба нам познайомитися з тим вашим легендарним учителем. Може, я помиляюся, він справді порядна людина. Просто позбавляє батьків боягузів частини проблем. Тоді я заодно свої страхи вилікую.

— Він не лікує — він учить, як їх подолати, — поправила Оля.

— Ну, то навчуся, — погодився Максим. — Через «козла» на фізкультурі стрибати. Втру носа Черненкові, не лише він тепер буде коником-стрибунцем.

Оля наморщила чоло, переварюючи почуте.

— Ви... ти це серйозно?

— Як ніколи! — запевнив її Білан. — Коли в тебе перше побачення з учителем?

— Сьогодні ввечері. Ми вже домовилися з Софійкою, вона мене прикриє. Скаже, що ми домовилися разом іти на забаву...

— Хто кого забавляє? — поцікавився Денис.

— Ніхто нікого, — пояснила Мавка. — Сам себе забавляєш. У нас забавою називають будь-яке зібрання. Ось ви до мене в гості приїхали — маєте забаву. До однокласника на вечірку пішли нові фільми дивитися чи музику слухати — теж забава.

— Отже, сьогодні ввечері і я матиму гарну цікаву забаву, — сказав Максим Білан.

Глава 10

Назад дороги нема

Оля не встигла оговтатись, як її нові друзі обговорили всі деталі.

— Не можу я нікого вести з собою — це проти правил, — опиралася дівчинка.

— Правила для того існують, аби їх порушувати. І ти не боїшся це робити. Отже — робиш сміливий вчинок, перемагаєш боягузтво, — пояснив Максим, а всі з ним погодилися. Оксана навіть у долоні заплескала — не думала, що Білан так швидко вихід знайде.

— До того ж, Олю, в нашого Білана, нового учня вашого вчителя, буде квиток у перший ряд — живі гроші, — зауважив Денис, і тепер у долоні заплескала Мавка — Черненко, якого вона ще сьогодні вранці вважала трошки відлюдкуватим, починав їй подобатися. Бо підходив до всього, що відбувається, звичайнісіньким хлопчачим розумом.

— І остання причина, чому я повинен іти з тобою — так усе має шанс залишитися між нами, — підвів риску під простим планом Максим. — Інакше доведеться поставити до відома твого милого тата. Чого не хочеться ні тобі, ні мені, а вчителю — поготів.

Це остаточно переконало Олю, і далі всі вже домовлялися, як і коли виберуться з дому. Коли настала черга шукати членські внески, вийшла несподівана затримка. Виявляється, ні в кого з чотирьох не було такої суми. Батьки видали кожному з них на якісь витрати, знаючи — на фестивалі учасників забезпечать належним харчуванням. Приймаючи в себе друзів доньки, пані Люба, звичайно ж, не вимагала з них грошей — подібного навіть уявити неможливо. А в суботу по хлопців приїде Білан-старший і завезе їх до Києва на власному автомобілі, що теж не передбачає ні для кого з гостей додаткових витрат.

Мавка знала, де мама тримає гроші. Але піти шляхом Олі й поцупити їх вона не збиралася — адже в такому разі сама стане злодійкою, нехай і мимоволі. Допускати цього в жодному разі не можна.

Проте вихід усе одно знайшовся. Максим запропонував усім скласти в бейсболку Дениса все, що лишилося від кишенькових грошей, виданих батьками на дорогу. Найбільше лишилося, як не дивно, в Черненка — мама не змогла виділити йому великої суми, через те хлопець трошки соромився і не особливо витрачався на різні сувеніри та інші подібні дурниці. Гроші тримав у старому гаманці, гаман сховав на самому дні наплічника. Коли Максим і Оксана скинули до його запасів свою решту, виявилося — не вистачає десятки. З цим Мавка пообіцяла допомогти, і вже за п'ять хвилин говорила пані Любі, на яку цікаву забаву хоче ввечері піти з Олею. Тому їй потрібно хоча б десять гривень, аби мати при собі якусь невеличку копійку на кока-колу.

Назар Жупанський підтвердив — він дозволив доньці сьогодні ввечері піти кудись із її приятелькою Софійкою. Навіть дзвонив попередньо її батькам і цікавився, чи ті в курсі справ. Звісно, що в курсі — Софійка навішала своїм такої самої локшини про забаву, як і було домовлено з подругою.

— Не втомилися? — запитала пані Люба своїх гостей.

— Ще наспимося, — відповіла за всіх Оксана. — Бачте, як все гарно складається — нові друзі з'являються після неприємностей.

— То правда, — погодилася пані Люба. — Але, хлопці й дівчата, найпізніше, коли ви мусите бути вдома, — двадцять друга нуль-нуль. Ми можемо вам довіряти?

— Аякже! — напустив на себе солідності Максим, і пані Люба з паном Назаром не змогли стримати сміху.

Аж тепер всі помітили — день добігав до вечора, і стрілки годинника наближалися до шостої. Швиденько випивши ще чаю, аби остаточно заспокоїти господиню, компанія нарешті вибралася з дому. І на вулиці всі