Анна Лерой - Дім для Пенсі, Анна Лерой

Усередині Пенсі все завмирає так само, як замерзає повітря навколо неї. Бо сніг це інколи не просто сніг, а міріади кристалічних крижаних дивовиж, які дуже люблять тепло. Напевно, встигни вона потрапити під покров гілок відерса, то пережила б цю навалу, але рою вистачає лічених миттєвостей, щоб стати з ледь видимого потоку білим божевіллям, яке охоплює Пенсі, затягує до свого кокону. Холод сковує і позбавляє можливості дихати й думати. Не пройшовши й кроку, вона падає, вже нічого не відчуваючи. Тому чужа рука, що до болю стискає її передпліччя і тягне за собою, здається їй лише вигадкою.