Arachne - Привиди З Планом, Arachne

- Ну що, ось і справжні пригоди починаються! - з азартом сказав Шеп, прямуючи вперед.

Але тільки-но вони пройшли всередину, як величезний страж почав повільно рухатися їм назустріч. Його ланцюги дзвеніли, а фігура випромінювала сильний тиск.

— Це наше останнє попередження, — застеріг їх Дух Хеллоуїна. — Якщо хочете продовжити, повинні бути готові зустрітися віч-на-віч із стародавніми силами.

Бо, Шеп та Ух переглянулися. Страх змішався з передчуттям нових таємниць та загадок. І вони, як завжди, готові були зустріти щось нове, чи то дружня вечірка, чи ще одна сутичка з містичними істотами.

— Ми готові, — впевнено сказав Бо. - Ми прийшли за пригодами, і ми не зупинимося!

Наші герої, пройшовши через прихований прохід, опинилися у величезній залі з високими готичними арками. Підлога була вимощена стародавніми плитами, покритими символами, які трохи світилися в темряві. Зі стелі звисали павутиння, а в повітрі відчувалося щось давнє і магічне. У центрі зали був масивний кам'яний вівтар, на якому лежала книга, зав'язана ланцюгами.

- Так, хлопці, це вже серйозніше, ніж я думав, - сказав Бо, озираючись. — Тут щось дуже старе та могутнє.

Шеп, який завжди прагнув веселощів, підійшов ближче до вівтаря.

— Та гаразд, це лише книга! Давай її відкриємо, побачимо, що там.

— Стій, — попередив Ух, помітивши, як ланцюги на книзі трохи заворушилися. — Мені здається, ця книга не просто так замкнена.

У цей момент повітря в залі стало холодним, і на стінах почали з'являтися тіні, які утворювали образи облич. Ці обличчя дивилися на примар з німим докором, ніби попереджаючи їх про майбутню небезпеку.

— О-о-о... Мені це не подобається, — пробурмотів Ух, задкуючи назад.

Раптом з одного кута зали пролунав тихий шепіт. Він був настільки тихим, що було складно розібрати слова, але він був безперервним і таким, що тягнеться. Герої обернулися на звук, і перед ними, ніби з туману, постала постать — давня відьма, загорнута в чорні шати, з очима, що горять яскравим вогнем.

— Хто насмілився порушити спокій цього місця? — її голос був холодний, як зимовий вітер.

Бо, зберігаючи спокій, ступив уперед.

- Ми шукаємо відповіді, - почав він. — Ми не хочемо зла, просто хочемо розгадати таємниці замку.

Відьма, уважно подивившись на Бо, тихо посміхнулася.

— Таємниці, кажете? — її очі спалахнули яскравіше. — Тут більше таємниць, ніж ви можете собі уявити. Кожен, хто увійшов до цієї зали, шукає могутність. Але за все потрібно платити, і плата за знання може бути надто великою.

Шеп, як завжди, не міг стримати своєї цікавості.

— А що там у книзі? Ми просто хочемо зазирнути.

— Ця книга належить стародавньому магу, — тихо сказала відьма, ковзаючи довкола вівтаря. — У ній є заклинання, здатні змінити саму реальність. Але, розкривши її, ви відпустите те, що неможливо буде повернути назад. Вам доведеться вибрати: продовжити шлях і дізнатися правду чи зупинитися, зберігши свою свободу.

Бо відчув тяжкість рішення, що нависло над ними. Він подивився на своїх друзів: Шеп був явно зацікавлений у тому, щоб продовжити, а Ух – навпаки, не був упевнений, що це гарна ідея.

— Ми маємо вирішити разом, — сказав Бо. — Тут щось більше, ніж просто магія та веселощі.

Шеп закотив очі.

— Та гаразд, Бо, що може статися? Ми ж привиди! Якщо що, просто вислизнемо!

— Ти не розумієш, — докірливо відповів Ух. — Це місце повне давніх сил. Хто знає, що може статися, якщо ми відкриємо книгу?

Відьма знову тихо засміялася, наче насолоджуючись їхньою дилемою.

— Рішення за вами, духи, — сказала вона. — Але ж пам'ятайте, вибір, який ви зробите тут, змінить усе.

Бо задумався. Він відчував, що замок приховує щось більше, ніж просто давні артефакти та заклинання. Можливо, відповіді, які вони шукають, лежать глибше. Але чи варто ризикувати?

— Я думаю, ми маємо продовжити, — сказав він нарешті. — Але ж обережно.

Шеп з натхненням кивнув.

- Ось це я розумію! Пригоди!

Бо, Шеп та Ух підійшли до вівтаря. Бо простяг руку до книги, але в той момент, як його пальці торкнулися ланцюгів, вівтар почав світитися, а книга з гуркотом відкрилася сама собою. З неї вирвався потужний потік світла, і повітря в залі затремтіло від енергії.

- Що відбувається?! - крикнув Ух, ховаючись за колону.

Раптом довкола них почали з'являтися образи минулого. Замок ожив, і перед їхніми очима постали сцени з його історії: могутні маги, давні ритуали, битви з темними силами. Вони побачили, як цей замок було створено для охорони великого магічного артефакту — каменю, здатного змінити світ. Цей камінь був захований глибоко в надрах замку, і книга була ключем до його знаходження.

- Ось чому тут стільки магії! - усвідомив Бо. — Цей камінь є джерелом усіх цих сил.

Але в той момент, як він зрозумів це, відьма знову заговорила:

- Тепер ви знаєте. Але чи зможете ви його знайти, не відпустивши темряву, яка замкнена тут століттями?

Шеп, сповнений ентузіазму, був готовий кинутися вперед, але Бо його зупинив.

— Ми не можемо просто тікати вперед. Це пастка, я певен.

Відьма зникла в клубах туману, залишивши лише тихий сміх, який луною рознісся по залі.

— Ласкаво просимо в серце загадок замку, — прошепотів її голос. — Тепер вам доведеться вибирати, кому довіряти і куди йти.