anetaboychuk - Місія: Приховати кохання , anetaboychuk

Вечір у будинку був спокійним. Вероніка стояла за плитою у своїй піжамі, готуючи вечерю, коли Макс чекав на прихід Ростика, який мав принести приставку для відеоігор. Згадуючи сварку з Ростиславом в університеті того дня, Вероніку дратувало кожне спогадання про нього.

Двері гучно зашуміли, і хлопець увійшов у кімнату, тримаючи коробку з приставкою.

- Ось, Максе, я приніс нову приставку! Давай зразу підключати ігри, - сказав Ростислав, спробувавши зацікавити Макса.

Вероніка не витримала і зневажливо відповіла:

- Знову ти з приставкою? Ти вже повинен вирости з цього.

Ростик засміявся:

- Ну, це ж як належно відпочивати. А ти, здається, працюєш за плитою у піжамі? Може, теж зміниш хобі? Чи до Іллі підеш готувати?

Це слово збентежило, і я гостро відповіла:

- Я хочу варити вечерю без твоїх жартів, Ростик. Яке ти маєш право втручатися в моє життя?

Ростик підійшов ближче, та нахилившись до вуха прошепотів злим голосом:

- Блять може, тому що твій хлопець козел?

Я хотіла було відкрити рот, хотіла відповісти, заперечити, посваритись знову, але..

 Дихання Коваленка обпікало шию. Він стояв близько, Занадто близько..

Його руки по власницькі лягли на талію охолоджуючи голу шкіру живота. Розвернувши мене до себе одним махом, я зачаровано дивилась, на його темні очі, та губи які ось, ось...

 Їхні губи злились в глибокому, ніжному поцілунку. Відлучившись від губ хлопця на кілька секунд, я дісталась руками його каштанового волосся, та закривши очі знову прилинула до його губ. 

Руки Ростислава, ковзали по топі Ніки, плутались в її золотистому волоссі..

-Чуєш Рость, я перехідника не знайшов але...-Макс завмер в порозі кухні споглядаючи за сестрою та другом. -Ев ви шо?-спантеличено вимовив.

Відірвавшись від Ростислава, намагалась відновити збите дихання. Збиралась втекти у свою кімнату, але руки хлопця досі міцно тримали талію, втаранивши її в своє тіло. 

-Ні.., ні це помилка відпусти мене Ростиславе.-ледь чутно пропищала.

-Втікай Нікуська, втікай..-не без лишніг зусиль хлопець відпустив дівчину, та обернувся до Макса.

-Можеш не виправдовуватись, братан.-мовив той.-Тільки не дай Бог ти образиш мою сестру...-він не договорив, бо я поклав руку йому на плече та хитнув головою.

Я не ображу Ніку, це була помилка яка більше не повториться.

Попрошу поставити зірочку на історію 

Якщо чекаєте продовження

❤️