Поліна Ендрі - Присягнись, що моя, Поліна Ендрі

7

— Стоп! — раптом випалює він і це змушує мене на автоматі пригальмувати.

Я змахую кінчиком пальця невидиму сльозу і переможно посміхаюся. Так, приблизно на це я і робила розрахунок. Витончено розвертаюся і запитливо скидаю брову, стираючи з лиця ознаки тріумфу. Але Блейка, схоже, це вже мало цікавить.

— Ти знаєш Кейна Тернера?.. — і дивиться він на мене так вивчально і з якимсь здивуванням, навіть трохи розгублено, і я поки що не вирішила, добре це чи все ж таки ні. Одне розумію, — це цілком може зіграти мені на руку.

— Звичайно знаю! — вигукую я як само собою зрозуміле. — Він зустрічався з моєю подругою Кім ще за шкільних часів і досі її кохає.

Блейк на кілька секунд застигає, наче його таке откровення застигло зненацька, а потім знову відкидається на спинку, крутячи в руках ручку.

— Кім… Присядьте.

Голос його вмить пом’якшився, зазвучавши з легкою загадковою хрипотою і спочатку я навіть розгубилася від такого повороту подій. Повільно пройшовши вперед, кидаю папку на стіл і сідаю в крісло, витончено закинувши ногу на ногу. Мені не сподобалося те, як мрійливо змінився його голос, коли він сказав ім’я моєї подруги. Але свої думки я, зрозуміло, не видам. Весь мій вигляд — впевненість у собі та приваблива харизма. Його — непроникна твердість. Блейк схрещує руки на столі і високо скидає брову, дивлячись на мене з якимсь викликом.

— А ваша подруга, вона його кохає? — ніби схаменувшись, встряхує себе: — Хоча гаразд, не про це. Якщо вам так потрібна допомога, чому ж ви не звернетеся до Кейна? — І знову дивиться на мене. Отже тепер він знову на «ви»… — Кейн теж так би мовити не останньої масті і здатний надати не менш впливову допомогу.

Все ж таки щось змінилося в його тоні, він став спокійнішим і прихильнішим, і я не знаю, що з двох мало на це більший вплив: згадка про Кім, яка йому дуже сподобалася, або факт того, що я досить давно і тісно знайома з його хорошим другом та співзасновником компанії — Кейном Тернером.

— Наскільки мені відомо, Кейн зараз у Веллінгтоні, — впевнено заявляю я. — А це на хвилиночку, півдня їзди звідси автомобілем. І повернеться він тільки через днів п’ять. Я… Не можу так довго чекати.

Так, а ще мені відомо, що вони з Блейком вирушали у це відрядження обоє. Позавчора.

Блейк дивиться на мене тим самим довгим поглядом, очевидно щось вирішуючи у своїй голові.

— Ось що, Елайна, — повільно видихає він, беручи зі столу чисту візитку і щось швидко записуючи в ній ручкою. — Я дам вам контакти людини, можете їй зателефонувати та коротко пояснити ситуацію. Якщо виникнуть якісь труднощі або він відмовиться, приходьте до мене, щось вирішуватимемо, — вивівши останню літеру, він простягає мені візитку, проникливо дивлячись у вічі. — Чесно кажучи, ви перша, хто звернувся до мене з подібним проханням, — голос його звучить прямолінійно і правдиво, не змушуючи ні на мить засумніватися.

Я ж просто-напросто застигаю від несподіванки і мимоволі затаюю подих.

— То ви мені все-таки допоможете?..

— Так.

 

Друзі, у своєму телеграмі проводжу розіграш, зокрема зараз проходить розіграш на другу книгу цього циклу (історія Кім і Кейна) Промик можна отримати лише за підписку на мій телеграм канал, більше нічого робити не потрібно! Заходьте: https://t.me/Polina_Endri

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍