Любава Волошин - Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин

Їй вже набридло роздивлятись узори на подушках і рахувати фоліанти на полиці. П'ята точка значимо встигла оніміти і вимагала почати рухатись,коли нарешті в двері увійшов Ендеіл.

Він виглядав злим і втомленим. Декілька паси волосся вибелось із зачіски, а під очима залягли тіні.

-" Дочекалась?"- спитав він.

-" Як бачите. Пропоную зразу вирішити всі питання і не розтігати спілкування на непотрібні моменти,адже їх можна буде виріши потім."

-" Мені подобається твій підхід. Однак деякі зайві моменти все ж доведеться уладнати. І перше з них твоє ім'я."

-" А що не так з моїм іменем?"

-"Оскільки ти все ж вимушино- добровільно залишаєшся тут,то тобі було б набагато зручніше мати ім'я яке схоже до наших. Звісно, ми використовуємо скорочені форми імен,однак при офіційних прийомах, або документах потрібно мати повноцінне,повне ім'я.

Моє наприклад Арагвен Андеіл. Де перше це ім'я роду а потім твоє особисте."

-" Ага то вам потрібно моє прізвище. То тут нічого  складного  Найда Аліна. Можна Ліна."

Прізвище було досить болючою темою,яка все життя нагадувала  про її положення в суспільстві.

-"Ліна звучить дуже гарно. Якщо ти не проти,то я звертатимусь до тебе саме так."- він привітно усміхнувся їй.

-"Буду рада."- їй імпонувала доброзичливість Ендеіла. Подобалось і те,що він старався не порушувати її особисті границі.

-" Що стосується  найбільш болючих питань то їх у нас для вирішення не багато не мало а п'ять."- Аліна здивувалась. На її думку питань і проблем які потрібно вирішити було дещо більше,однак обрамувати цією новиною Андеіла вона не спішила. Нехай це стане невеличким приємним сюрпризом.

-" Тоді приступимо."- сказала вона з готовність.

-" Місце де ти житимеш вже є, вчора в мене не повністю вдалось привести все до ладу, тому сьогодні щоб виправити  деякі неполадки разом з тобою піде Мікаель. З іменем ми розібрались. Кошти на проживання на перший час я тобі видам,однак жити тобі від цього легше не стане. Тобі потрібно вчитись,адже навіть найменша дитина володіє більшою базою знань про наш світ і  його устох ніж ти,Ліна."

Не погодитись вона не могла. Адже і справді єдине знання про місце в якому вона опинилась було те,що тут живуть ельфи. 

-" Школа,коледж,академія?"- впринципі їй суттєво було байдуже де вона здобуде базові знання.

-" Думаю основи ти зможеш перейняти і від мене. Так буде набагато швидше і зручніше. Адже жити самостійно тобі потрібно вже, а не потім. Що стосується академії,то нажаль ти не володієш достатнім магічним потенціалом щоб стати цілителем,або магом. А так по власному бажанню матимеш змогу вступати у " Міжрасовий Різнофаховий Коледж".

Аліна намагалась запам'ятати назву закладу. Чомусь те що вона не стане цілителем  не  сильно її засмучувало,адже на це життя в неї вже були далеко інші плани. І лікування в них було присутнє,однак лише як побічна ланка.

-" Зрозуміла. Вчитись готова,знань не боюсь і можу приступати хоч і негайно. Отже: дім, ім'я,гроші,освіта - це чотири з п'яти? А що за п'яте важливе питання?" - роздивляючись загнуті пальці на руці запитала Аліна.

-" Робота, звісно, - усміхнувся Андеіл.- Звичайно,що якщо ти підеш вчитись,то отримуватимеш стипендію для проживання цього впринципі вистачить,одначе якщо не вступиш,то постійно утримувати тебе я не берусь."- він зніяковіло опустив очі в підлогу. Аліні стало смішно з цього його жесту,однак вона могла по- людськи його зрозуміти.

-" Сидіти на вашій шиї я не збераюсь. У мене є плани чим зайнятись у вашому поселенні."- втішила його Аліна. Сходе,що настав час зробити ельфу сюрприз.

Вона глибоко вдихнула  і видихнула набераючись сміливості. Для неї було незвично про щось просити, чи проявляти наглість,однак, це було там у її минулому житті, а не тут і зараз.

-" Чи є у вас косметичні засоби і засоби для догляду, а  також чи користуйтесь ви додатковими ліками при хворобах,чи тільки магією?"- спитала вона.

-" Ооо..,- тільки і встиг вимовити Андеіл.-Так, у нас є різноманітні парфумерні засоби і наші леді дійсно користуються деякими косметичними засобами. Що стосується ліків то є чимало настійом,мікстур і різного типу додаткових засобів які ми використовуємо при лікуванні."- відповідь більш ніж задовольнила її.

-" А де ви їх  купляєте?"

-" Зазвичай їх можна замовити в столиці, або купляємо їх у магів цілителів. В загальному і цілому наше поселення є провінційним і населення тут збільшилось лише за рахунок активних військових дій у країні."

  Значить її задум може мати успіх. Однак спершу доведеться трішки попітніти.

-" Зрозуміло. Коли приступаємо до освітньої програми?"

Андеіл сів втомлено опустився в крісло і махнув рукою в сторону стелажів з фоліантами. 

-" Найблищий стелаж до дверей,нижня полиця. Візьми три найтовщі фоліанти. Щойно прочитаєш їх приходь,я поясню те що ти не зрозумієш."- сказати що їх здивував підхід до викладання Аліна не змогла б.

Впринципі їх цілком все влаштовувало і тому взявши у руки три важкі книги вона мовчки вийшла з кабінету. Схоже що Андеілу зараз було не зовсім до неї,однак,що саме його турбує вона  поки що не хотіла.

Вона хотіла пошвидше опинитись вдома і  заглянути і книги,що пахнули пилюкою і старим папером.

-" Зачекай!"- хтось окликнув її.

З будівлі вийшла дівчина,що вже сьогодні допомогла їй. Зараз на її обличчі не сяяла привітна і добродушна посмішка. Вона підійшла до Аліни і протягнула шкіряний мішечок  перетягнутий шкіряним шнурком. Судячи по дзенькоту всередині знаходились обідцяні кошти від Андеіла.

-" Поняття білого не маю,чим саме ти заслужила такі привілегії. Я незнаю звідки ти і чого саме ти хочеш,однак я буду слідкувати за тобою"- вирунула вона і круто розвернувшись рушила назад до будівлі.

Здається перші змійки почали піднімати голови і готуватись до атаки.

Аліна вмостила мішечок з грішми до кишені спортивних штанів і поспішно рушила до свого маленького будиночку.