Олег Говда - Пливе човен - води повен, Олег Говда

«Так ось ти який — Ібрагім? Схоже, прибуткова це справа шкірами торгувати. Судячи з розкоші в якій ти проживаєш... Чи це з інших доходів? Які по відомостям дефтерхани Баба-Алі  проходять. А ми зараз не в звичайному кублі розпусти і пороку , а на шпигунській явці?»

— Ва-алейкум ас-салям ва-рахмат-ллах ва-баракятух* (*араб., — І вам мир і милість Божа і Його благословення), — відсунув убік «офіціантку» і зробив рух, ніби піднімається нам назустріч гостроносий і чорноокий син Давида. Чимось нагадуючи хижу куницю. Швидку і кровожерну. — Сідайте. Відпочиньте, розділіть зі мною ранкову трапезу.

— Дякую...

Чорнота тут же, на правах давнього знайомця, безцеремонно плюхнувся збоку від достархану, по праву руку від господаря, змусивши дівчину злякано відсахнутися. Бідолашна заледве тацю з рук не випустила. А нам надав вибір — сідати зліва або навпроти торговця. Психолог доморощений.

Тіпун, хоч в академіях і не вчився, теж сів збоку. Ну а я, трохи подумавши, вирішив стати на коліна у нього за спиною. По-перше, — це краще, ніж «кинути виклик» господареві, примостившись перед ним. А по-друге, — мій вчинок суттєво піднімав статус Тіпуна. Оскільки показував, хто з нас трьох тут старший.

Хасан цей нюанс зрозумів відразу і далі говорив звертаючись лише до керманича. А на Чорноту тільки поглядав.

— Що змусило шанованих людей піднятися ні світ, ні зоря і подолати такий довгий шлях, щоб відвідати моє шатро?

— Я міг би відказати, що насолода від спілкування з тобою, шановний Хасан-ага, з лишком відшкодує всі незручності, відчуті мною і моїми друзями, але я був би не до кінця щирий, обмежившись лише похвалою...

«Нічого собі завернув!»

Особисто я вже десь на половині фрази втратив її сенс і перестав розуміти — дифірамби контрабандист співає купцеві чи зовсім навпаки, а той продовжував, як ні в чому не бувало. На одному подиху. Як соловей...

— ...тож, скажу чисту правду. Ми прийшли до тебе у справі. Важливій і цікавій для всіх нас. І навіть більше скажу, о достойніший син Давида — ніхто в усьому Кизи-Кермені, та й Очакові теж — не зможе допомогти нам краще, ніж ти. Нехай будуть благословенні твої дні по милості Аллаха.

Гостроносий кілька поштовхів серця свердлив поглядом Чорноту, наче ніби очікував від контрабандиста умовного знака, потім широко посміхнувся і, коли подивився на Тіпуна, в очах його вже була одна лише медова патока.

— Шановний Чорнота занадто високої думки про мої мізерні можливості і сильно їх перебільшує... але, якщо товар дійсно такий хороший, як хвалебні промови... то я з задоволенням подивлюся на нього. От тільки, прошу пробачити мою недовіру, але мушу спершу запитати, що саме пан хоче продати? У північних землях залишилося не так багато речей, гідних уваги купців Османської імперії. Хіба що... — тут він багатозначно подивився на танцівниць.

— Ні, достойний Хасан-ага, — торг, як і було домовлено, почав вести Чорнота. — Те, що везуть у Кизи-Кермен мої друзі не таке ніжне і приємне на дотик, як принади дівчат, але тішить погляд і радує серце воїна нітрохи не менше.

— Он як? — зацікавився купець, брова якого помітно сіпнулася при слові «везуть». — І що ж це за крам такий? Коні?

— Зброя... — Чорнота понизив голос до улесливого шепоту. — Багато добрих, нових мушкетів. І вогневий припас до них.

— Ого! — не стримав вигуку купець. — Це серйозна пропозиція. А як на теперішній час, ще й дуже небезпечна.

— Звичайно, шановний... — вперше за весь час відкрив рота Тіпун. — Інакше Ворон сам би встав до прилавка і продавав здобич поштучно, а не шукав торговця шкірою, щоб обміняти свій дорогий, але небезпечний товар, на більш дешевий, зате такий, що не викликає зайвого інтересу у влади. Тіпун мені на язик...

Гарно. Хоч майстер клас бери. Все, що треба викладено однією, абсолютно нейтральною для сторонніх вух фразою. Той же Чорнота, навіть оком не кліпнув. Зате купець Ібрагім миттєво протверезів.

— Обміняти? Не продати? О, це вже цікавіше! Дякую, мій друже! — купець зобразив уклін в бік ватажка контрабандистів. — Сьогодні ти зробив мій ранок радісним і світлим. Я твій боржник.

Потім тричі плеснув у долоні...