Кіра Леві - Крило метелика (частина 1), Кіра Леві

— Що там? — ліниво спитала Ліза.

Усі втомилися, попри вихідний.

Уважно прочитавши заголовок, я швидко пробігла перші рядки й завмерла, округливши очі від подиву.

— Це ж рішення! — голосно вигукнула, привертаючи увагу інших, хто був поряд. — Народ, послухайте!

Далі я зачитала:

— Як зробити пряжу з хвої? За старих часів відома була так звана «лісова вовна». Робили її із соснових голок. Для отримання соснової вовни голки розпарювали, виварювали в лузі, розчісували, відмивали й сушили. Отримане волокно йшло для виготовлення теплих в'язаних речей. Така вовна тепліша, ніж тваринна шерсть, тому раніше з неї збивали онучі, устілки, душогрійки, в'язали шкарпетки.

«Сосновий» одяг вважався не тільки теплим, а й дуже корисним, що запобігає ревматизму та покращує циркуляцію крові. Так… це пропустимо…

Ага, ось спосіб виготовлення. Для цього потрібно знати, як взагалі робиться нитка із рослин. Нитку можна отримати не тільки з льону чи коноплі — для цього не гірше підійдуть, наприклад, кропива чи іван-чай. Їхні довгі стебла визначають довжину майбутніх волокон, скручуючи які докупи та отримують нитку.

У двох словах процес такий: висушені стебла обминають у м'ялиці, що ніби роздавлює стебла сантиметр за сантиметром, щоб зробити м'якими. Потім йде тріпання та ошмигування — на цих етапах видаляються тверді залишки стебла. Чесання — завершальна фаза підготовки матеріалу до пряжі. В результаті одержують рівні пухнасті пасма рослинних волокон без сторонніх включень.

З хвоєю трохи складніше. Щоб отримати волокна із соснових голок, потрібно пробитися через їхню міцну целюлозу. Щоб отримати м'яку шерсть, потрібно попередньо довго вимочувати голки.

Після вимочування переходять до обминання. Для отримання волокон лісової вовни зливають воду, перекладають голки в мішок і відразу починають відбивати й обминати. Процедура обминання тривала і медитативна, але тільки зробивши її, можна побачити перші довгоочікувані волокна лісової вовни. Голки після виварювання мають майже чорний колір. Як тільки починаємо обминати, колір зміниться на коричневий, а потім світло-коричневий. Особливістю прядіння кропиви є те, що потрібно часто і рясно змочувати волокна та нитку. А для соснових волокон це необов'язково, їм потрібні слухняні руки, оскільки самі вони дуже неслухняні й короткі, що ускладнює процес прядіння. Тому треба змішувати їх з іншими волокнами, які мають відповідну довжину — кропива, хміль, плакун, льон. Суміші можуть бути з різними волокнами, навіть із тваринними, і в різних пропорціях.

— Тут ростуть сосни! — вигукнула Рита. — Можна ж спробувати. Голки можна збирати цілий рік. Цим можна займатися між основними справами. Думаю, авральних справ із підготовкою не виникне. У книзі описаний сам процес підготовки голок?

Вона підвелася зі свого місця і підійшла до мене.

— Так. П'ять способів! — прочитавши про себе, я зупинилася на другому, швидшому і з найкращою якістю вихідного матеріалу. — Залити хвою великою кількістю окропу. Міняти воду раз на чотири-п'ять днів. Витримати такий режим — місяць.

— А якось прискорити можна?

— Візьми, почитай сама. Можна, але волокна стануть набагато жорсткішими. З іншого боку, тобі нічого не заважає експериментувати. Може, нам підійде й жорсткіша вовна! Нам потрібно якнайшвидше напрясти шерсть. Ми все ще не одягнені на зиму.

Рита уважно вчиталася в рядки, а потім звела очі на Іллюшу.

— Ти знаєш, Іллюшко, твої тітка і сестра тобі зробили найкорисніші та найбезцініші подарунки на твій день народження! Тепер у нас буде тканина, а не лише шкіра та хутро. Ми ще кропивою займемося. Тут біля озера її цілі чагарники! Ілоно, чула? Ти в нас скоро передовиком-ткалею станеш.

— У мене колись на одному з показів була сукня з кропиви, — колишня модель піднялася і продефілювала перед нами, наче вона була на подіумі. — Чорт. Я б зараз навіть ту сукню одягла. Так ці штани з шортами набридли! Я ж жінка! Хочу сукню…

— І підбори! — підхопила Марго і стала поруч з Ілоною. Загальна робота їх здружила. Посильна праця більше не викликала в Ілоні спалахів роздратування та гніву.

— І капелюх! І сумочку! — жваво вигукнули Ліза та Аліна.

Ми дружно засміялися.

— Тільки Поліна не страждає через відсутність суконь та косметики, — повернулась до мене Марго.

— Не страждаю, — погодилася. — Але це не означає, що я відмовилася б одягнути сукню. У моєму гардеробі їх вистачало. А ось щодо косметики ти маєш рацію. Вона у мене викликала алергію. Зате тут я перестала приймати ліки й ніде нічого не свербить, не червоніє, не лущиться.

— А в мене шкіра засмагла, — невдоволено пирхнула Ілона. — Від засмаги шкіра швидше старіє. А тут немає доглядових засобів!

— Будуть! — Ліза зніяковіло продовжила: — Я вдома робила натуральну косметику. Якщо знайду потрібні рослини, щось зможу повторити.

— Ти вже знайди, постарайся, — вказівним тоном сказала Ілона. Але на її манеру розмови вже давно ніхто не ображався.

— Все це добре, але мені час спати. Час перевалив за північ, — підвелася я з місця посиденьок. За мною встали й інші жінки. Спати ми пішли у встановлений маленький намет. Там не так кусалися комарі. У нас поки що залишався спрей від комах.