Олександра Малінкова - Під одним дахом з Рудою, Олександра Малінкова
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- То куди ми? - Ніяк не можу вгамуватися. Не знаю, якесь передчуття чи то емоційне збудження разом, не дають можливості розслабитися й насолодитися засніженим містом за вікном.
Юліан не відповів, замість того щоб підтримувати розмову, чи хоча б задовольнити мою цікавість, він щось розглядає на своєму телефоні й переписується з кимось.
Чудово! Сидиш тут вся така, і навіть уявлення не маєш куди тебе везуть! Майже годину до речі! Саме стільки зайняла дорога. А сніг розійшовся такий, що майже не видно де ми опинилися.
Юліан розрахувався та допоміг мені вибратися з автівки.
- То де ми…? - Ледве втрималася, щоб не впасти.
- Давай свою сумочку мені, нещастя, доки не впала! - Він по хазяйські взяв з моїх рук всі речі. - Мені тут дещо треба лишити і додому! Така відповідь тебе влаштує?
- Так!
Напевно! Не знаю! Що лишити? Кого він тут може знати, щоб щось залишати? Але ж я йому довіряю! Ну може так і є. Спробувала розслабитися нарешті! А то так і до параної недалеко. Хоча, навіть знаю, що психіатр напише в своєму заключенні: “Психічних хвороб не знайдено, просто весела дурепа!”
Юліан переді мною чемно відчинив двері й буквально вштовхнув мене в середину. А це вже не дуже чемно!
- Зустрінемося через три доби! - Почула останні слова від нього, після чого двері за мною зачинили, а до моїх вух долетів звук брязкання замка.
- Це що ще таке? - Спробувала відчинити, даремно. Двері добротні, залізні.
Огледілася навкруги. Напівтемрява. Найближче вікно закладене. Розіграш? Викрадення?
Божевілля якесь! Та ще й всі мої речі, та що там речі, телефон лишився ззовні. Оце вже попадос!
- Відчини! Бовдур! Не смішно! - Кричу й смикаю за ручку.
Зупиняюся, переводжу подих, чути пульс у скронях і чиїсь кроки десь позаду… Обережно повертаюся, як у повільному кадрі, мружу очі…
- Ти що тут забула? - Вигукує Богдан.
І я розумію, що попала… Дідько Юліан! Зрадник! Тобі не жити! Ось тільки виберуся звідси!
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Під одним дахом з Рудою, Олександра Малінкова», після закриття браузера.