Петро Мірчук - Українська Повстанська Армія 1942-1952

не ставили найменшого спротиву при нападі УПА на транспорт, а то й самі повідомляли УПА про перевіз транспорту зброї й амуніції.

Здобуту й набуту зброю та амуніцію упа розподіляла рівномірно на терен і магазіинувала в лісових криївках. Завдяки цьому ще кілька літ по закінченні війни УПА не відчувала ніякого браку зброї й амуніції.

Кількісне і якісне озброєння відділів УПА було в різні періоди боротьби різне. В час боїв великими відділами, - 1943-47 рр., - УПА користувалась всіми родами зброї сухопутньої армії до здобутих на ворогові танків включно. При переході до рухливої маневрової тактики боротьби, по закінченні другої світової війни, виключається вживання тяжкої піхотинської зброї. І навіть важка протипанцерна зброя починається тоді вживати тільки при більших акціях на ворожі центри, а поза тим переховується в лісових сховах. Проти ворожих танків вживається тепер "панцерфавстів", в'язанки гранат та плящинок з протипанцерною запальною речовиною.

В загальному - сотня УПА своїм озброєнням дорівнювала, а то й перевищувала сотню регулярної армії. Так, наприклад, в описі наступу УПА на Отинію 5. листопада 1945 р. знаходимо дані, що курінь мав озброєння: 40 кулеметів, 100 автоматів і 110 гвинтівок. В цитованому вище спомині М-ча про курінь "Орли" в липні 1944 р. читаємо, що курінь мав: 48 "дехтярів", 16 "максимів", 12 легких і 4 важкі гранатомети, всі старшини й підстаршини мали автомати, решта - кріси. Е. Зоряний у своїй статті про озброєння УПА ("До зброї", ч. 18) подає про стан в .1945-47 рр.: "Сотня складалася з 4 чот, по три рої кожна. Озброєння стрілецького роя тоді таке: 2 кулемети, 2-4 півавтоматичні кріси, 1-2 автомати і кріси. Тобто, Сотня була озброєна 24 кулеметами, 40 піватоматичними крісами, решта автоматами і крісами. До цього був ще протипанцерний кріс, деколи гранатомет".

Умундурування УПА надзвичайно різноманітне, бо ж його доводилось українським повстанцям здобувати на різних ворогах. Трофеями боїв з німцями були німецькі уніформи і тому, наприклад, загін к-ра Остріжського був весь умундурований уніформами німецької поліції. Деякі частини мали мадярські уніформи, інші - словацькі, ще інші шили собі свої власні уніформи, або й ходили "в цивілю", відзначаючись тільки мазепинкою з тризубом. Після 1944 р. на зміну німецьким, мадярським і словацьким уніформам приходять совєтські та польські уніформи.

Бойовим постачанням відділів УПА завідував "оргмоб", організаційно-мобілізаційний відділ командування УПА. Йому підлягали всі магазини зброї та зброярні. Зі собою брали боєві відділи певний запас амуніції, вистарчаючий на переведення навіть дуже довгого бою, - пересічно по 200-300 набоїв на кріс, 4.000-5.000 набоїв на кулемет "Дехтярова" і 5.000-7.000 на німецький "МГ"; - решта переховувалась в збройових та амуніційних "пунктах", тобто лісових магазинах. Збройово-амуніційні пункти розміщені по цілому терені так, щоб після кожного бою відділ міг добитись до котрогось із них.

Бойове постачання організувалось в рямцях ВО - Воєнної Округи, а від 1945 р. ТВ - Тактичного Відтинку. Якщо відділ УПА опинився на терені іншого ВО згл. ТВ, його командування мусіло негайно сконтактуватися з "оргмобом" командуваня даного ТВ, щоб покористуватись їхніми "пунктами".

Постачання харчами та одягом належало до "господарника УПА", який однак завідував цими справами більше теоретично, бо фактичне виконання харчевої та одягової заготівлі для УПА лежало на "господарнику" (або: "господарчому") відповідної клітини ОУН, а від 1944 р. СКВ - Самооборонного Кущевого Відділу. УПА мала теж, подібно як зброєві та амуніційні пункти, й харчеві "пункти", тобто харчеві магазини в лісових криївках, та користати з них вільно лише в випадку конечности, наприклад під час бльокад та облав. Нормально ж - харчі для відділу УПА приготовляв господарчий підпілля в поблизьких до місця перебування відділу селах і або відділ заходив до визначеного села, або приготовані харчі відносили дівчата в ліс. Другий спосіб практикується чимраз частіше з приходом большевицької окупації. При всяких маршах кожний член відділу УПА одержує "залізну порцію", при рейдах - подвійну "залізну порцію", що їх вільно зуживати тільки в крайніх випадках, за дозволом командира.

Господарник УПА завідував теж всіми господарськими підприємствами, веденими безпосередньо УПА: гарбарнями, миловарнями, шевськими та кравецькими варстатами тощо. Подібними підприємствами на терені сіл завідував господарник підпілля, при чому дана робітня чи фабрика була залегалізована як приватна власність котрогось члена або симпатика ОУН.

Про взірцеве функціонування господарського постачання в УПА говорить у своїх споминах згадуваний вже нами ненависник УПА П. Хуртовина, якому довелось було в 1944 р. короткий час працювати в господарському відділі командування ВО УПА:

"Аж тепер я побачив, що УПА була сильно зорганізована... УПА мала по селах великі харчові сховища, мала вже багато зброї. Напр., одного разу наш земельний відділ одержав від однієї бойової частини запотребовання на 75 пудів ковбаси, кільканадцять пар чобіт, кожухів, светрів, рукавиць, і другого дня підводи селян вже везли це туди, де треба". (ст. 160).

До підпільної сітки була прикріплена теж сітка УЧХ - Українського Червоного Хреста, що мав три відділи: медичний, - опіка над раненими і хворими бійцями УПА, фармацевтичний, - заготівля ліків, та відділ суспільної опіки. Очевидно, своїх працівників мав УЧХ і безпосередньо в рядах Української Повстанської Армії. Велика кількість працівників УЧХ, - українських дівчат, - загинули геройською смертю, зі зброєю в руках захищаючи ранених бійців УПА.

6. БОЄВА ТАКТИКА УПА

Боєва тактика Української Повстанської Армії це - партизанка, яка основно різниться від нормальної боєвої тактики регулярних армій. Бо, коли основою боєвих дій регулярних армій є пересування фронтових позицій, проривання фронту противника, окупація при помочі пересунення фронтів все нових теренів і забезпечення свого панування на них, або, в випадку оборони, плянове пересування фронту ціною віддачі певних теренів, тобто коротко, - коли основою тактики регулярної армії є фронтові бої, то, як це схоплює комуністично-китайський ватажок Мао Тсе Тунг, - "тактика партизанської війни повинна спиратися на елементах ініціятиви, рухливости, плянування і зачіпних дій, в достосуванні до положення ворога, властивостей терену, комунікаційних засобів, атмосферичних умов, сили партизан, і населення в окресленому часі і місці, - на елементі маневрування, себто на униканні сильних місць ворога і атакуванні слабих, запевненні собі свободи удару та відступу, даванні боїв коротких, зі скорим вислідом, як теж - у випадку чисельної переваги ворога, - на діянні згідно з принципом: відступати, коли ворог атакує, непокоїти його, коли він відпочиває, вдаряти на нього, коли він вичерпаний, та переслідувати його, коли він відступає".

Про причини вибору партизанської тактики Українською Повстанською