Rada Lia - Зоряна та двері в просторі, Rada Lia

Розділ 63. Прогрес у передбаченнях.

Зоряна сиділа у своїй кімнаті на ліжку й думала. За останній місяць вона зробила не погані успіхи у сфері передбачень. Проте, видіння приходили скоріше хаотично ніж по її особистому бажанню. Від думок її відірвало повідомлення від Пенелопи:

«Пам’ятаєш, ти передбачила, що смаглявий хлопець з мого оточення скоро буде залицятися до мене??? Так от, Пабло, мій однокласник, сьогодні пригостив мене морозивом! Уявляєш?!)))»

Дівчинка лиш усміхнулася. Ще одне підтвердження, що вона рухається в правильному напрямку. Закрила очі та сконцентрувалася. Ні, сварки батьків сьогодні бути не повинно. Руденька регулярно робила вправи для інтуїції та чистих думок з магічної книги. Наприклад, годинами сиділа і дивилася на полум'я свічки. Проте, вона досі не завжди отримувала відповіді саме на ті питання, які ставила. 

Раптом дівчинку кинуло в холодний піт. Вона відчула, мороз на шкірі та озноб, що проникали аж до кісток. Перед її очима виникнуло обличчя тітки Ліди з крижаним жорстким поглядом. І абсолютно точно стало зрозуміло, хто сьогодні прийде до них в гості. Відтоді, як тітка спіймала племінницю на чаклунстві, вона до них додому ще не навідувалась.

Ввечері на кухні родичка поводилася як звичайно. 

— Галю, ану налий-ка мені винця, не жалкуй. Я вам пиріжків з капустою й курочку привезла, бо бачу, що ви тут взагалі вже голодуєте, — й вона презирливо скривилася, показуючи скоцюрбленим пальцем на тарілку з дешевими макаронами.

Батько почервонів, а мама знічено долила у склянку вина й виклала на блюдо привезені гостинці. Родичка ж продовжила теревенити, ні поглядом, ні словом не видаючи свого поганого відношення до Зоряни. На прощання вона обійняла брата, міцно притиснувши його до себе.

— Ти чого? — здивувався тато, бо ж такі ніжності між ними були не прийняті. Тітка лиш хитро посміхнулася й, валькувато перекочуючись з ноги на ногу, попрямувала до дверей. Коли жінка одягала пальто й ненароком доторкнулася до руки племінниці, дівчинка побачила страшну картину.

Ранок. Однак в будинку ще темно. Всі сплять. Тітка Ліда повільно йде коридором. Дерев'яні двері до кімнати справа тихо скриплять. Вона заходить всередину й бере подушку, з крісла-гойдалки. Знову чується скрип. Навшпиньках підкрадається до ліжка, на якому хропе дідусь Анатолій. Кладе цю подушку йому на обличчя. Наступний кадр — рука дідуся повільно сповзає й звисає донизу.

У Зоряни від жаху округлилися очі, розширилися зіниці, а кров застигла в жилах. Та її тітка просто монстр! Коли двері за нею нарешті зачинилися, дівчинка зітхнула з полегшенням. Вона підняла очі на тата й тривога знову охопила її серце. Він весь позеленів й ледь тримався на ногах.

— Допоможи мені, — засмучено попросила мама, — тато, мабуть, отруївся тими пиріжками, от і нездужає. 

Дівчинка опустила очі, щоб мама не побачила її сльози й вони разом провели тата до ліжка. Нічого не говорячи, він тихо ліг й відвернувся до стіни. Зоряна поспішила у свою кімнату й гірко розплакалася.

— Та що ж це таке? Невже я така слабка, що дозволю їй забрати мого батька?!

Вона зціпила зуби й, зачинивши на ключ двері до кімнати, до ранку вивчала принципи передбачень.

Заснула Руденька вже з першими променями сонця. Їй снилося, що в Алоїзіаді нарешті запанувала світла магія й вона біжить дорогою, встеленою бруківкою до бібліотеки Великих магів і чаклунів. Там вона зустрічає двох левів, але без кайданів. Один з них привітно їй посміхається й видає могутнє і потужне ричання, піднявши голову вгору до неба. А тут вона вже бачить ніч в Алоїзіаді. Небо вибухає яскравими фарбами над усім королівством. Такими, які вона спостерігала над чарівним полем — малинового та зеленого кольору. А наступної миті вона вже гуляє з Пенелопою по тому чарівному квітковому полю і кожна квітка відсвічує вночі різним кольором. Проте, уві сні ці квіти були просто квітами й не намагалися їх з’їсти. 

Зоряна прокинулась від того, що їй прийшло повідомлення від Пенелопи: “Я думаю, що знайшла спосіб як зняти закляття з зачарованого поля”.

Прочитавши це, дівчинка посміхнулася й подумала, що все-таки передбачувати виходить в неї все краще й краще.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍