Світлана Бонд - Ігри в помсту, Світлана Бонд
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Аню, залишся на хвилину?
Влад окинув їх незгодним поглядом, що не бажав іти, але все ж вийшов. Аня повернулася до ліжка Кості й присіла поруч.
- Що таке? Ти справді віриш, що це могла бути Лєра?
- Не думаю, хоча ми з нею мало спілкувалися, не можу сказати точно, - задумливо промовив він. - В неї мотиву немає, можливо, справа в іншому, і мене тупо вирішили прибрати на час, щоб не втручався. Я взагалі перестав розуміти, що відбувається і хто в цьому замішаний, - він подивився на зачинені двері й понизив голос. - Ти говорила, що Влад вирішив нас перевірити. Схоже, витік інформації був через мене. Я проговорився колезі про всякі дрібниці з приводу Філа, а потім мене відправили в лікарню.
- Що за колега?
- Влад його знає. Мирон. Ти поки не розповідай нікому. Зараз не той час.
- Я тебе зрозуміла, - Аня підняла з полу краєчок ковдри. - Піду?
- Піди.
Вона обійняла Костю і залишила палату. Оглянула коридор, але Влада ніде не було. Напевно, так навіть краще: не хотілося б залишатися з ним наодинці, бо його присутність викликала одну незручність.
Вийшовши на вулицю, Аня помітила Влада неподалік від кавової будки. Вона зупинилася біля лавки, куди незабаром прийшов і він. З двома стаканчиками кави, одну простягнув їй.
- Несподівано. Дякую.
Влад мовчки ходив туди-сюди, пив каву, шумно видихав і жодним словом не обмовився про розмову, що була між нею та Костею. Навмисно не питав чи йому й справді не цікаво? Здавалося, він жити не міг, не вгамувавши допитливість.
- Ти ж не думаєш, що це вона? - Аня присіла на лавку.
Влад розмістився поруч і відкинув голову назад, дивлячись на блакитне небо.
- Не думаю, - відповів він. - Збіг.
- Може, тоді запитаєш у неї?
- Усьому свій час. Ще потрібно дещо перевірити.
Аня кивнула. Не хотілося б звинувачувати Лєру, але ситуація надто дивна. Вона бачила, що Влад думає так само і, безумовно, знав набагато більше, ніж говорив, бо надто легко повірив у це, хоч і заперечував.
- Не кажи нікому, - раптом попросив Влад. - І за те, що Костян у лікарні теж.
- Гаразд.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри в помсту, Світлана Бонд», після закриття браузера.
