Іванна Желізна - Подарована Асмодею, Іванна Желізна

— Що ти замислила? 

— Нора народить мені здорову дитину, яку я виховаю, як рідну. Мені байдуже хто то буде. Чи дівчинка, чи хлопчик. Я для будь-кого стану прекрасною матір’ю, поки біологічна гнитиме в землі. 

***

Почуте змушує кров холонути в жилах. Дружина Асмодея хоче відібрати у мене дитину, щоб виховувати її самостійно. 

— Ні… не дозволю, — кричу я, обіймаючи живіт двома руками. 

— А тебе й ніхто не питатиме, — з жорстокістю відповідають мені.

Я дивлюся як Ітон намагається вирватися від захвату чотирьох кремезних чоловіків, але йому це не вдається. Він ледве повертає голову назад і я вперше бачу в його очах страх. По моїх же щоках течуть гіркі сльози. 

— Взяти її.

До мене підходять люди у формі. Я намагаюся не датися їм, але все одно програю чужій силі. Двоє чоловіків беруть мене під руки, не даючи навіть зробити кроку без них. Я у безвихідній ситуації. 

— Кейт, благаю тебе, не роби цього. Я готовий поступитися всім, але дай Норі спокій. 

— Пізно. Можеш передати своєму батьку вітання у пеклі. Якось ще там зустрінемося і ми удвох. 

Це було останнє, що я почула. Білявка з короткою стрижкою вийшла з кімнати, а разом з цим охоронці потягнули мене за нею. 

Скільки б я не кричала, не вирвалася і не благала мене відпустити, все було марним. Мене тягли ніби безвольну ляльку по сходах, аж до самого виходу з будинку. 

Коли ж ми опинилися на вулиці, я ледве стримала нудоту, що підступила до горла. Подвір’я було вкритим кров’ю та трупами. Їх було так багато, що я навіть не змогла порахувати. І від цього стало ще гірше. 

— В автомобіль її. 

— Ні, не піду!

Адреналін грав у крові. Я намагалася вириватися, кусала чоловіків і била їх своїми кулаками у груди. Мені було байдуже, що трапиться зі мною, але я не могла не захищати свою дитину. 

— Запхайте це дівча в авто, хутчіше!

Попри всі мої намагання вирватися, мене все одно посадили в салон. 

Та я не встигла навіть перевести дух від сутички, як почула приголомшливий вибух, який змусив мене вдаритися у водійське сидіння. На мить, мені здалося, що моїх вухах дзвенить, а у голові якийсь білий шум, настільки сильний був звук.

В автомобілів попереду спрацювала сигналізація. Клятий дзвін у вухах тільки посилився. Але я знайшла в собі сили повернути голову назад. Та краще б цього не робила. Бо перед очима відкрилася жахлива картина. 

Будинок, в якому залишився Ітон, палав…

Кінець першої книги

P.S. І тут ми розкриваємо всі карти в інтризі, яку я намагалася дотягнути до кінця.

Я безмежно вдячна кожному, хто дочитав до цієї сторінки❤️❤️❤️. 1,5 місяця ми з вами спостерігали за історією Нори. І хоч тут ми ставимо крапку, далі нас чекатиме продовження в новій книзі.

Якщо вам цікаві мої думки щодо першої книги, а також інформація про другу частину, то запрошую до прочитання "Анотація від автора". Окремо залишаю свій плейлист.

Інші мої книги ви можете прочитати на акаунті під псевдонімом Zhelizna. Підписуйтеся, щоб не пропустити оновлення❤️

Порадуйте вашу авторку сердечками для книзі❤️. Для вас це один клік, для мене це вдячність за роботу в 5 місяців та стабільну публікацію розділів.