Анна Потій - Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій

— Слухаю вас.

— Ваш батько казав, що кожен із нас отримає додаткові сили. Це стосується всіх нас чи тільки мого сина із онучками?

— Усіх. Ваша дружина та невістка теж отримають запас магічної енергії та здібності. Все ж таки у нас магічний світ і людям без магії тут жити складно. Думаю, що ми можемо дозволити такий подарунок. У нашому джерелі достатньо магії, щоб дати її вам.

Імператор мав особливе магічне джерело, куди вирушали сили злочинців і страчених. Він міг звідти черпати магію для себе та роздавати іншим. Джерело було створено якраз для таких особливих випадків, щоб наділяти магією тих, кому вона була потрібна або ж нагороджувати за досягнення.

— Я вдячний вам, Ваша Величносте, — дідусь Еріван усміхнувся. — Обіцяю не підвести. А тепер мені хотілося б почути детальний план, щоб розуміти, як діяти і що від нас вимагається.

Імператор разом зі своєю матір'ю пояснили старому все, що задумали, а Феліція з Фірніетом відповіли на всі його запитання про Обитель. Вони кілька годин обговорювали всі нюанси майбутньої битви і зупинилися тільки тоді, коли в двері постукали. То була дочка Імператора, Міата.

— Ви ще не закінчили, тату? — спитала вона.

— Майже. Щось трапилося?

— Ні, — принцеса тепло усміхнулася батькові. — Просто обід вже готовий. Ми не хочемо без вас розпочинати.

— О, звісно! Я за справами зовсім забув про обід, — Імператор відповів дочці такою самою теплою усмішкою. Вона була його улюбленицею, на відміну від молодшого пустоголового сина, який постійно створював проблеми. — Ми зараз будемо.

Принцеса Міата пішла, а Імператор обернувся до своїх гостей.

— Що ж, гадаю, ми все обговорили. Якщо виникнуть ще питання — обговоримо їх пізніше. А зараз — обід. Фірніете, Феліціє, ви теж запрошені.

Феліція була приємно вражена імператорським запрошенням і хоч все ще почувала себе ніяково в палаці, проте відмовлятися не стала. Та й хто при здоровому глузді відмовиться від обіду з Імператором?

Після обіду Імператор повів усіх до великого просторого залу з різьбленими меблями, дерев'яними панелями на стінах і розкішною кришталевою люстрою, що звисала зі стелі. Імператор підійшов до непримітних дверей біля дальньої стіни і зник за ними.

— Куди він пішов? — спитала Феліція Фірніета. Інші ж мовчали, захоплено розглядаючи інтер'єр.

— До свого джерела магії, — пояснив Фірніет. — Запас енергії та унікальні здібності зберігаються в особливому сховищі у вигляді кристалів, на кшталт того, у який ми помістили сплячу силу поглинання Сетірамів.

Імператор повернувся через 10 хвилин із кошиком, повним кристалів різних кольорів та розмірів. Найменші переливалися відтінками жовтого, середні — червоного, зеленого, фіолетового та коричневого, а найбільший світився блакитним. Його Феліція одразу впізнала: то був кристал зі сплячою силою поглинання.

Імператор виклав 6 маленьких жовтих кристалів на невеликий столик, де стояла металева статуетка у вигляді кішки.

— Зараз кожен вас по черзі підходить до того столу, — Ромерік I махнув у бік столу з кристалами, — і розбиває статуеткою по одному кристалу. Не хвилюйтеся, багато сил прикладати не доведеться. Зачекайте, поки з розбитого кристала не з'явиться легкий димок і потім вдихніть його. Так ви отримаєте запас магічної енергії. У вас, Еріване, він, звичайно, повинен бути і так, як і у вашого сина з онучками, адже магія передається у спадок і живе всередині людини навіть якщо вона перебуває у немагічному світі. Але я додам вам ще. Ви заслужили. Нехай додатковий запас магії стане моєю нагородою за допомогу. Вперед!

Дідусь Еріван першим підійшов до столика і, розбивши кристал, вдихнув магію, показуючи своїм рідним, як треба робити. Слідом за ним магію отримали Емілія з Ельвірою, а потім уже його дружина та син із невісткою. Коли вони наповнилися магією, Імператор витяг 10 більших кристалів.

— У цих кристалах є додаткові магічні здібності, — пояснив він. — У коричневому — побутова магія, у зеленому — магія природи, у червоному — особливі бойові здібності, у фіолетовому — грозова магія. Як бачите, кристалів більше за вас. Софіє та Маріє, я пропоную вам взяти собі по два кристали: коричневий та зелений. Не думаю, що вас зацікавить бойова магія. Вам і вашому синові, Еріване, я пропоную червоні кристали, з бойовою магією. А вам, дівчатка, — Імператор повернувся до Емілії з Ельвірою і усміхнувся їм, — я пропоную грозову та природну магії. Усіх все влаштовує?

Дідусь Еріван переглянувся зі своєю родиною і отримав у відповідь ствердні кивки. Ніхто не заперечував проти такого розподілу.

— Нас усе влаштовує, Ваша Величносте.

— Тоді приступайте до отримання здібностей. Ці кристали потрібно розбити так само, як і попередні. Пізніше я виділю вам учителя, щоб пояснив, як працювати з вашою магією.

Коли всі Сатірови отримали магічні здібності, Ромерік I відчинив вікно, а потім повернувся до Феліції.

— А тепер справа за тобою, Феліціє, — Імператор простяг їй кристал із силою поглинання і Феліція обережно взяла його обома руками. — Тобі треба розбити його об підлогу, але спочатку уяви, як магія з нього вивільняється. Побачиш, що з кристала почала виходити енергія, тоді розбивай. Нехай магія, що прихована в ньому, розвіється по світу і знайде кожного з Сетірамів, в якому має бути.

Феліція кинула схвильований погляд на Фірніета. Їй здавалося, що вона не зможе впоратися з покладеною на неї відповідальністю, боялася зробити щось не так. Фірніет підбадьорливо усміхнувся їй, кажучи одними очима, що вона зможе. Він вірив, що Феліції все під силу, навіть якщо вона сама в собі сумнівалася. Надихнувшись його вірою в неї, Феліція заплющила очі і спробувала уявити, як магія залишає кристал. Не минуло й кількох секунд, як камінь почав нагріватись. Він не був гарячим, лише теплим, ніби полежав з годинку на сонці, але Феліція злякалася і розплющила очі. З кристала тонкими цівками блакитного диму виходила енергія, вона ніби танцювала химерний танець. Феліція подивилася на Імператора і той кивнув їй, підтверджуючи — час настав!