Тенебріс - Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс

    Загін "Вовк" (2-й загін розвідників) — під керівництвом капітана Арини, вправної лучниці з гострим зором, що має досвід виживання в дикій природі. Основне завдання — проникнення в центральну частину лісу та вивчення древніх руїн.

    Загін "Лев" (3-й загін розвідників) — цим загоном командував капітан Торін, майстер ближнього бою, знаний своєю силою та витривалістю. Основне завдання — дослідження південної частини лісу та встановлення контакту з потенційно дружніми істотами.

     Кожен загін був оснащений необхідним спорядженням та засобами зв'язку з Лютером, щоб підтримувати контакт з головним табором і передавати звіти про свої відкриття. Спочатку зв'язок з розвідниками зберігався, вони передавали звіти про свої перші враження та знахідки. Однак, з часом, повідомлення ставали все більш спорадичними, а потім зовсім припинилися. Спроби встановити зв'язок з загубленими загонами виявилися марними.

    Тижні минули, і жоден з розвідників не повернувся з лісу. Невідомо, що саме сталося з ними — чи вони заблукали в лабіринтах непрохідних заростей, чи зіткнулися з чудовиськами, про які розповідали Венаторес Магіе, чи потрапили під вплив магічних сил, що панували в лісі.

      Я вирішив поговорити з Лютером про ситуацію. Ми зустрілися в моєму кабінеті, де відлуння наших кроків відбивалося від кам'яних стін. Лютер виглядав спокійним, але його очі постійно переміщувалися з одного кута кабінету в інший, наче він шукав щось... або когось.

— Лютере, ми вже тижнями не отримуємо жодних звісток від наших розвідників, — сказав я, важко зітхнувши. — Що ти думаєш про це?

Лютер, нахилившись вперед, поклав руки на стіл. Його голос був глибокий і спокійний, але в ньому відчувалася прихована тривога.

— Альфіре, це місце... цей ліс... Вони ховають у собі щось надзвичайне. Можливо, наші розвідники зіткнулися з тим, що не могли зрозуміти або передбачити. Магічні сили, про які ми чули, можуть бути набагато сильнішими, ніж ми собі уявляли.

Я подивився на карту, що висіла на стіні, намагаючись знайти якісь підказки.

— Ти відчуваєш це, Лютере? — запитав я, не відриваючи погляду від карти. — Щось наближається. Загроза, якої ми ще не розуміємо.

Лютер кивнув, його погляд став суворим.

— Так, Альфіре, я теж це відчуваю. Це як важка тінь, що насувається на нас. Ми повинні бути готові до будь-яких викликів. Можливо, нам варто переглянути наші стратегії та підготуватися до найгіршого.

— Хммм... Ти такий давній, друже, невже ти не можеш нічого передбачити?  — промовив я з усмішкою сідаючи у крісло.

— Альфір, я можливо найсильніший маг в історії й безсмертний, але я не ворожка з ринку у селі. Хочеш передбачення йди но них.  — Промовив Лютер підходячи до вікна.

— Ворожка? Лютер... звідки в мене такі гроші? Всеволодар врятуй від такого!  — Я продовжував сміятись сидячи в кабінеті з Лютером не уявляючи що першу лінію оборони вже відрізали від зв'язку.

      І поки ми сиділи у фортеці столиці, там за лінією фортець у перші дні навали чудовиськ з лісу, табори імперії Едемор опинилися в хаосі. Воїни та мешканці поспішали захистити свої домівки від натиску невідомих істот. Була величезна кількість усіляких створінь, яких тільки можна уявити. Були такі, що здавалися майже невидимими в темряві, ковзаючи між деревами, випускаючи отруйні шипи на своїх жертв. Вони рухалися з неймовірною швидкістю, залишаючи за собою лише сліди туману та відчуття холоду. Або величезні монстри, вкриті палаючими лусками, залишали за собою сліди вогню та руйнувань. Їхні гучні кроки потрясали землю, а від їхнього подиху спалахували дерева та будівлі. На противагу їм на деяких ділянках атакували істоти, здатні заморожувати все навколо своїми холодними подихами, перетворюючи воїнів на льодяні статуї. Їхній вигляд нагадував велетенських льодовиків, що повільно рухаються через поле бою, несучи смерть та замерзання.

      Одним з командирів, що взяв на себе найбільшу відповідальність за оборону перед лицем невідомої загрози, був капітан Даріан. Цей ветеран багатьох битв, відомий своєю відвагою та тактичною майстерністю, не зволікав ухвалювати рішення в критичний момент. Даріан зібрав невелику, але відважну групу воїнів, кожен з яких був готовий до бою та пожертви. Він розподілив їх у стратегічно важливі точки навколо сіл, що розташовувалися найближче до лісу, та взяв на себе завдання координувати їхні дії.

     Даріан був високим та міцно збудованим воїном, з глибокими синіми очима з невеликою косоокістю, було таке відчуття наче цим очам вже на все байдуже. Його волосся було світлим, часто закинутим на ліву сторону. Його обличчя було вкрите тонкими лініями битв та випробувань, але це лише додавало йому харизматичності. Даріан завжди носив механічні обладунки Едемору, які були майстерно виготовлені та прикрашені символами імперії. Броня була пофарбована у темно-зелений колір лісів без золотих акцентів, які могли б  підкреслювати його статус високопоставленого офіцера. На лівому плечі було зображено герб імперії. На поясі в нього завжди були підвішені його меч та кілька ножів — зброя, яка не раз рятувала йому життя в бою. А його руки були вкриті рукавицями з посиленнями, що дозволяло ефективно використовувати меч та іншу зброю.

     Усвідомлюючи небезпеку, що насувалася, Даріан наказав евакуювати мешканців цих сіл. Він організував транспорт та забезпечив безпечний перехід людей до більш захищених районів імперії, а головне донести новину до лінії фортець що оборона майже пала і вони мають готуватись. Це було непростим завданням, адже серед евакуйованих були літні люди, діти та хворі, та й до цього не зупинялися напади ворога на все живе. Але Даріан і його воїни зробили все можливе, щоб забезпечити їхню безпеку.

     Окрім того, Даріан організував патрулі, які мали на меті виявляти та відбивати перші атаки чудовиськ. Вони рухалися між селами, стежачи за будь-якими ознаками наближення ворога. Капітан також наказав облаштувати оборонні споруди — барикади та палісади, які могли б стати першим бар'єром на шляху чудовиськ. Даріан особисто перевіряв готовність кожного зі своїх підлеглих, впевнюючись, що кожен з них знає свої обов'язки та готовий до бою. Він виступав не лише як командир, а і як натхненник, підтримуючи дух своїх воїнів словами про відвагу та обов'язок перед імперією.