Маріанна Аріна - Шалена жінка та бос-недоумок, Маріанна Аріна

Глава 16.1.

 

***

 

Голос Лексі пролунав наче через імлу.

– Ось бачиш, дівчинко. Ти така сама тимчасова, як і всі інші. Чейз – успішний та харизматичний чоловік. Ти йому нерівня. І ніколи не станеш. Він не зможе з’явитися із тобою на якомусь світському заході. А ми з ним поруч – виглядаємо чудово. Адже ми однаково успішні, перспективні та красиві. До того ж, ще й у соціальному статусі рівні.

Кейт тільки зараз помітила, як затремтіли її руки. Вона кинула журнал на стіл і стиснула кулаки:

– Все що ви кажете – нічого не варто. Чейз не міг зробити вам пропозицію. В нас буде дитина і ми з ним збираємось одружитися.

Лексі  плавним рухом піднялася з дивану, поправила зачіску і поблажливо глянула на Кейт.

– Ой, та народжуй ти, хто ж тобі заважає? Чейз любить дітей. І якщо так склалося, що ти завагітніла, то, звісно, він прийняв рішення, що дитина народиться. Його планам це не заважає. А щоб ти була під наглядом та постійним його контролем – запудрив тобі мізки обіцянкою майбутнього весілля. Чим шукати тебе потім по всій країні краще тримати під боком.

Непрохана гостя знову кинула на Кейт оцінюючий погляд.

– Дівчинка ти красива. Можна і сексом із тобою зайнятися. Але це не обмежує Чейза у любощах з іншими жінками. І насамперед, зі мною. Ось бачиш, доки ти була тут, ми були з ним в іншому місті, як пара. Звичайно, це справа твоя. Можеш і далі так жити, і вдавати, що ти нічого не знаєш. Чейз безперечно докладе всіх зусиль, щоб ти не дізналася про його коханок. Ризикувати здоров'ям дитини він не стане. Ну, а ти... Потримає тебе в будинку, як хатню тваринку, поки будеш зручною і не заважатимеш йому жити так, як хоче він. Дитину відібрати або заборонити з нею спілкуватися ти не зможеш. Тому як набриднеш або він награється із тобою, так і прожене одразу.

– Йдіть звідси... – тихо сказала Кейт. Ця жінка, наче вичавила з неї всі сили, всю енергію. Кейт чітко розуміла, що тримається ще на ногах тільки із впертості, беручи сили з небажання показати слабкість цій «змії» і підживлюючись своєю гордістю.

Лексі красномовно хмикнула і попрямувала до виходу.

– Я тобі сказала все, що хотіла, дівчинко. А ти думай. Вижити мене з життя Чейза в тебе не вистачить ні сили, ні гонору, ні краси. Я б звичайно вважала за краще, щоб ти зникла сама. Але для мене ти – не завада. – зарозуміло кинула білявка та вийшла з дому, не прощаючись.

Кейт сильно видихнула і практично впала на диван. Усередині її ніби розтиснулася сильно зжата пружина.

І що тепер робити? Кому з них вірити? До сьогоднішнього дня вона справді вірила Чейзу. Але як же ці фото та стаття про швидке весілля? Просто словами цієї Лексі не повірила б. Але ж цей журнал. І Чейз на фото… Її Чейз, який явно не був проти того що на ньому висіла ця блонда. Дата статті, місто… Все співпадало. Довга подорож Чейза на конференцію виявилася дуже насиченою. Мабуть, він «встиг» все. І з цією Лексі  порозважатися теж. Але ж це не може бути правдою!

Голова Кейт почала сильно боліти. Вона стиснула її, намагаючись вгамувати спазм.

«Вірних чоловіків не буває!» – Все дитинство вбивала в її голову матір. Не дивно, що вона так думала. З таким-то чоловіком, який втік з першою молоденькою, що потрапила під руку, дівчиною, кинувши дружину і маленьку доньку практично ні з чим. Через це Кейт свого батька майже і не пам'ятала.

Але все своє свідоме життя Кейт намагалася чинити опір світогляду матері. Категорично не приймала її життєву позицію. Тому й конфліктували із нею постійно. Ілюзорний світ у їхніх стосунках настав лише тоді, коли Кейт поїхала до іншого міста та іншого життя.

І чого вона несподівано згадала про матір? Кейт гірко посміхнулася. Адже виходить, що тепер вона може поїхати лише до неї.

Поїхати... Тремтіння прокотилося по тілу від страху. Поїхавши зараз, вона можливо поставить цим остаточну крапку у їхніх стосунках із Чейзом.

Залишитися? Показати йому фото, вимагати пояснень? Він, звісно ж, зможе все логічно пояснити. А чи зможе вона повірити? Адже завжди сумнівалася в ньому, в його здатності бути лише з нею. Але так хотілося повірити у диво, у казку! Так хотілося бути впевненою в тому, що вона для нього особлива, єдина. Повірила. І що тепер?

А якщо немає довіри, то як можна лишитися? Мучити його і себе постійними нападами ревнощів і сумнівами у його вірності? Постійно перевіряти його та контролювати? Постійно задаватися питанням, де він, з ким і що робить?

Ні, це не про неї. Не опуститься вона до цього. Не принижуватиме ні його, ні себе подібним.

Їй здавалося, що тут, у цих стінах, поруч із Чейзом вона знайшла свій особистий рай. Але це була лише ілюзія. Знову. А тому…

Речі зібрані, записка написана, журнал залишено на помітному місці.

– Вибач мені, Чейз. Так буде найкраще для всіх. – Вона кинула прощальний погляд на  будинок, який вже став їй рідним. Зачинила двері. А разом із ними закрила своє серце. Боляче. Неначе відрізала частину себе. Зчепивши зуби і стримуючи сльози, що підступили, різко розвернулась і пішла до машини. – Не дивитися. Більше не дивитись у своє минуле життя.

Сіла за кермо. І не озираючись поїхала.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍