Олександра Метафор - Втрачене серце духа, Олександра Метафор
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Нам довго ще?! — із захеканим криком кинув я, коли Ася обернулася і усміхнулася мені в усі білосніжні зуби.
— Ми прийшли, — сповістила вона, і сірі стіни почали бліднути.
Це була магічна ілюзія. Я бачив, як видимість лабіринту згасала, змінюючись цілком пристойним сучасним фойє якогось офісу. Картинка мерехтіла ще деякий час, після чого остаточно зупинилася.
— Де ми? — запитав я, захоплено оглядаючи скляні стіни офісу.
Вид відкривався на весь нічний Париж.
— В Академії медіумів.
________________________________________
Любі, з цими святами геть пропустила проду в суботу. Дякую за ваше терпіння! Далі буде веселіше - ми все ближче до відповіді на наші питання. І все ближче до тяжкої дилеми.
А сьогодні - свято! Тож дозвольте побажати вам тепла вдома, близьких поруч і цікаву книгу до ваших прекрасних рук. Обіймаю кожного! Дякую за ще один рік разом!
З прийдешнім Новим роком!
Підкорити потраплянку -yA21TWb
Завжди ваша,
Олександра Метафор
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Втрачене серце духа, Олександра Метафор», після закриття браузера.
