Джонатан Страуд - Примарний Хлопець, Джонатан Страуд

після нашої розмови за сніданком він узагалі не обізвався до мене ані словом.  

Зараз він сидів, обережно мацаючи собі пальцями чоло, а Барнс тим часом закінчив підписувати папери, відповів комусь на якесь запитання, ще когось вилаяв, відсьорбнув холодної кави і вперше обернувся до нас.  

— Що ж. ви отримали те. чого хотіли. — сказав він. — Ви в командному центрі протидії навалі привидів у Челсі. Що вам іще розповісти?  

— Ми вже дивилися з вежі, — мовив Локвуд. — Видовище справді сумне.  

— Якщо хочете взяти участь в операції, ласкаво прошу. — Барнс утомлено погладив собі вуса. —Тільки ви бачили самі, з чим ми тут зіткнулись. — він тицьнув пальцем собі за спину, в бік мали. — Ось мала сутичок із привидами в Челсі за останні кілька тижнів. Це не просто скупчення, а суперскупчення. Жодної системи, цілковитий хаос. Такого я не бачив за всі тридцять років служби. Які ще є питання?  

Джордж показав на кнопки:  

— Що означають ці кольори?  

Барнс шморгнув носом:  

— Зелені — Перші Типи, жовті — Другі Типи. Червоні — місця нападів привидів на людей. Чорні... — він почухав вуса, поглянув на свої кулаки, обережно поклав їх на стіл і вже тоді закінчив: — Чорні — смертельні випадки. Дотепер їх двадцять три, якщо рахувати й загиблих агентів. І все це, як бачите, на невеличкій території, меншій за квадратну милю. А лише місяць тому в Челсі все було цілком спокійно.  

—А чи є статистика розподілу Гостей за типами? — спитав Локвуд. — Які їхні види трапляються тут найчастіше?  

— Усякі. Здебільшого Причаєні й Тіні, проте багато також Примар і Спектрів. Трапляються й рідкісніші в   иди   . Тут і кількох Безногих бачили, й Верескуна. Ми частенько знаходили Джерела, та загалом це ніяк не впливало на ситу   ацію   .  

— Скільки кварталів ви вже евакуювали?  

— Майже всю Кінґс-Роуд та сусідні з нею вулиці. Крім західного краю — там напади привидів різко уриваються. Перекрито більшу частину торговельного району, сотні людей переселено до церков та спортивних залів. І всі вони, як ви. звичайно, чули, на всі заставки кленуть ДЕПРІК. Пожвавились Потойбічники та інші культи поклоніння мерцям. Усюди насильство, протести. Одне слово, неспокій.  

— Я чула, що Фіттес і Ротвел збираються влаштувати парад, щоб заспокоїти городян. — зауважила я.  

Барнс затарабанив пальцями по столу:  

— Еге ж. карнавал. Це ідея Стіва Ротвела — влаштувати велике свято під гаслом «Повернімо людям ніч». Урочистий марш від могили Маріси Фіттес до могили Тома Ротвела. Платформи на колесах, повітряні кульки, безкоштовне частування. І всього якнайбільше. А коли свято закінчиться, ми далі візьмемося розплутувати увесь цей невеличкий шарварок.  

Запала мовчанка. Її порушив Джордж:  

— Треба знайти осередок цього суперскупчення.  

— Гадаєш. ми цього самі не знаємо? — набряклі від безсонних ночей Барнсові очиці зі злістю позирнули на Джорджа. — Ми не дурні! І сталося так. що нам уже відомо, де цей осередок. Можеш поглянути сам! — інспектор узяв зі стола свій ціпок, поринув глибше в крісло й тицьнув кінцем ціпка в малу. — Ми — отут, на східному боці. А ось Кінґс-Роуд, а це — ділянка, де привидів найбільше. А тепер, якщо ти. Кабінсе, простежиш положення кольорових кнопок на мапі, то побачиш і сам. що географічний центр навали —   тут,    на перетині Кінґс-Роуд із Сідней-стріт.  

— А що там. на тому перетині? — запитала я.  

— Перекусочна «Тіп-Топ», — пояснив Барнс. — «Найкраща риба з картоплею від Баррі Мак-Ґіла». Я там ніколи не обідав. Але місце чисте. Я маю на увазі,   чисте    від ектоплазми, бо бруду там вистачає. Ми якнайстаранніше перевірили цей заклад, але нічого не знайшли. І в сусідніх домах та крамницях так само. Ми пошукали в архівах, історія цього місця теж не викликає жодної підозри. Тут