Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

34.2

– Думаєш, мене це хвилює? – запитала Гайя, щосили намагаючись вдавати, що їй байдуже.

– Ти ж у нього втріскалася по вуха, це й безокий розлупає!

– І що ж мені робити? – спохмурнівши, запитала Гайя.

– Утримати такого мужика, як Тешеб – стрьомна затія! Він же бог! – багатозначно сказала Вієра. 

Вона розчавила димлячий недопалок об сходинку, викинула його в траву і одразу ж запалюючи нову сигарету: 

– Я рано тусити почала, і мужиків у мене було ого-го... тільки мене ж не  розум їх  цікавив, а інше! Так от, людські самці прості як п'ять копійок... відкинь  понти – одні шнурки залишаться! Але Тешеб – він  же бог! Слухай, а є ідея! – Вієра повернула до Гайї розписане візерунками обличчя, і променисті її очі засяяли, немов зірки на нічному небі. – Допоможи мені подружку сюди непомітно провести, вона на таких сходняках не була ніколи і страшенно хоче зацінити, що тут  і як! Вона там, за гайком чекає. Портал відкритий до півночі – ще три години! Заодно й Тешеба подратуєш. Уяви, як він буде смикатися, розшукуючи тебе! Куди це королева балу втекла  разом із короною? Веселуха!

– Він розсердиться, – Гайя з сумнівом похитала головою, –  Йому не сподобається. Я сказала, що поїду тільки після свята.

– Чого ти ніс похнюпила! – Вієра ривком піднялася, обсмикуючи короткі шорти. – Подумаєш, розсердиться! Якщо розсердиться, значить, йому до тебе не байдуже, второпала? 

–  Второпала! – весело кивнула Гайя і теж піднялася. 

Вієра права, права... Чому б і ні? Тешеб сам сказав, що зараз вони разом не за обов’язком, а значення мають лише бажання.  Вона приймає всі його бажання! Так нехай і він зважає на  те, чого  вона хоче!

Гайя здивувалася тому, як легко і вільно вона прийняла рішення, оминаючи думку Тешеба. 

Вієра схопила її за руку, немов злякавшись, що дівчина  передумає, і потягла в ліс.

Поділ сукні моментально промок від вечірньої роси. Гайя скинула туфлі й залишила їх біля стежки – їй захотілося відчути босими ногами тепло вологого лісового ґрунту. Коли вона востаннє ось так запросто бігала босоніж по землі?

– Як ти познайомилася з Богами Повного місяця? – запитала Гайя, –  Уже після смерті?

– Так! За життя  я була нікчемною,  зарозумілою  наркоманкою! І відьми мене за свою не вважали. Я народилася в сімейці алкашів і самотужки вигребти не змогла, так-то! А як здохла, так пощастило попастися на очі кому треба... –  розсміялася Вієра чи то зловісно, чи то  з відчаєм.

– А кому треба? – запитала Гайя.

– Вибач, про це  не можу базікати!

Десь за лісом бризкав прощальним помаранчевим світлом. Від землі піднімалося вечірнє тепло й осідало на низьких кущах сріблястим туманом. 

Пасмо розпущеного волосся зачепилося за гілку берези, і Гайя смикнула головою, щоб звільнитися. Корона, не втримавшись, покотилася на землю. 

Гайя підібрала її й понесла в руках. Легкий, але нав'язливий сумнів кольнув серце.

– Далеко ще? – запитала трохи заклопотано.

–  Та забудь ти про нього! Він же кинув тебе одну, так?  Але ж знав, як тебе  збентежить  вся ця тусовка, що  зенки на тебе витріщає, роздивляючись вздовж і поперек! –  зневажливо сказала Вієра, – І взагалі, запам'ятай на майбутнє: перший мужик – не означає найкращий мужик, навіть якщо він бог. Мій перший був закінченим виродком і підсадив мене на наркоту, але я його теж любила. І тоді він мені здавався богом! Порівняння грубе, але правильне. Пристрасть – той самий наркотик, вона безжальна і смертельно небезпечна! Вловила?  Ось, прийшли...

На узліссі, зарослому ягідними кущами, нетерпляче тупцювала висока дівчина з довгим білявим волоссям і в рокерському одязі: шкіра, метал, шнуровані черевики на неймовірній платформі, надто величезні для її худих, обтягнутих сіточкою ніг. 

Дівчина вразила Гайю – ніколи раніше не бачила вона такого гарного обличчя, таких ясних прозорих очей.

– Це Аура, – представила дівчину Вієра. – І їй конче потрібно потрапити на вечірку. Там серед запрошених  гостей є один типчик, від якого вона свідомість втрачає, розумієш?

–  Так, він такий... такий... іншої нагоди познайомитися в мене не буде, – підтвердила дівчина надзвичайно м'яким, тихим голосом і потупилася зніяковіло. 

Біля правої її скроні висіла  зелена косичка, скріплена смішною шпилькою у вигляді мультяшного дракончика.

– Я допоможу, звісно, але як це краще зробити? – запитала Гайя, стискаючи в руках корону і не в силах відірвати погляд від чарівного обличчя, риси якого здалися їй раптом смутно знайомими.

– Та дуже просто! – вигукнула Вієра. – Я повернуся іншою дорогою, так, немов вас не знаю, а ви йдіть удвох,  наче зустрілися випадково, у лісі, коли ти, – Вієра тицьнула на Гайю пальцем, – просто вийшла прогулятися, подихати повітрям... Так, скажеш своєму Тешебу, що ти просто вийшла подихати повітрям!  Ви розговорилися, дівчина тобі сподобалася, і ти запросив її на свято. Не треба чогось вигадувати, чим простіше –  тим кайфовіше. Ауру тут не знають... на відміну від мене... 

– Справді, я на такі свята зазвичай не ходжу, – знову зніяковіла дівчина, –  Але сьогодні випадок особливий...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍