Костянтин Шелест - Максим Темний. Набуття , Костянтин Шелест

Надворі було свіжо, це збадьорило. До дому пішов довшим шляхом і завернув до свого “зарядного пристрою”. Тепер він був упевнений, що його організм приймає енергію електрополя і перетворює її на щось потрібне йому. Зараз йому знадобилася майже година, щоб відчути себе так, як минулого разу. “Ага... зарядний пристрій і є... головне – стежити, щоб не розірвало”. – хихикнув. З цією думкою і добіг до будинку. Кудлатий чекав його на килимку біля дверей. Без жодного докору в погляді зайшов за Максимом до квартири, почекав поки йому витруть лапи, хоча сенсу в цьому не було ніякого – хто його знає, де він валявся весь цей час, з’їв ласощі зі своєї миски, посьорбав води і завалився на подушку. “Так... якось так і протікає наше життя, – подумав хлопець, і своєю чергою вирушив до ванної, – трамтарарам… стільки дівчат у домі було... у ліжку ночували... з рук, можна сказати, годували... а спинку потерти нікому”. До ранкової побудки залишалося чотири години.

Ніч пройшла виснажливо. Видно, коли “перезаряд” то це теж погано. Макс ніяк не міг заснути, йому бачилася і чулася якась нісенітниця. Годині о четвертій ранку таки задрімав... Сон, що прийшов, був напрочуд реалістичним... У ньому він увімкнув свій ноут і поліз у мережу... якось так вийшло, що він поклав одну руку на клавіатуру, а іншу – на додатковий вихід для другого монітора, і раптом його свідомість розсипалася різнокольоровими іскрами, що всмокталися поміж кнопок ноута... він усвідомив себе частиною процесора, усі потоки інформації, все керування стало підвладне його свідомості. Переглянув інфу на жорстких дисках... структура записів була складна, але варто було просто подумати – як уже ставало видно каталог усього, що там є... пролітав кабелями живлення і далі вийшов у локальну мережу, з неї – в інтернет... Різні сайти висіли навколо нього, як зірки в небі, він тикав у них пальцем, сайт розкривався і ставала доступною інформація. Як текстова, так і аудіо/відео... Причому її не треба було прочитувати всю. Відкрив сайт – практично одразу все побачив і запам’ятав... Це було дуже здорово, він, як та мишка з дротиком у голові, все відкривав і відкривав нові сайти, отримуючи від цього дикий кайф... Тематика сторінок була несподіваною – медицина в усіх її видах, фізика, хімія... геологія, металургія, матеріалознавство... Якби він так вчився в школі, то був би генієм. Усі сайти містили в собі або технічні довідники та енциклопедії, або замітки на ту саму тему в наукових журналах, причому різними мовами. Десь через годину таки втомився... але бажання шукати нове не зникло. Так минула ще година. У результаті на роботу він їхав із затуманеною головою…