Іванна Боразан - Ігри долі

Дівчина також притихла, вдивляючись у спину свого коханого і бажала, щоб нарешті він обернувся до неї обличчям, і вона вискаже йому наболіле. Та він усе не обертався. Таня ще трохи почекала, а потім оповернулася, направляючись до виходу. Вона його кохає, дуже кохає, але й у неї все одно є почуття власної гідності. Він зробив свій вибір. Ну що ж! Зараз у неї зовсім немає сили його знову відвойовувати.

Коли рука уже торкнулася дверної ручки, а серце сильно защемило, Таня почула такі для неї бажані слова:

— Почекай! Не йди!

Душа дівчини заспівала. «Я йому потрібна», — літало в голові. Але замість того, щоб радісно впасти в його обійми, Таня стояла біля дверей, навіть не обертаючись до нього. Так тривало кілька хвилин. Боролися два сильні характери. Хоча це гучно сказано, скоріше всього це були два принципові рішення. Принцип Тані заключався в тому, що Ніколас провинився, отже, він перший повинен іти на поступки. А ще вона хотіла переконатися, що міцно стоїть на ногах. Якщо Нік підійде першим, значить вона його простить після невеличкого скандалу. Якщо ж ні, тоді даремно надіятися не буде, і краще зараз поставити крапку на їхніх стосунках.

Ніколас також ішов на принцип. Хто він, а хто вона. Жінка повинна постійно поступатися чоловікові, тим більше, що це Ніколас Харт. Чоловік, до якого жінки завжди не були байдужі, якому падали до ніг, щоб той лишень на них глянув. А тут уже друга жінка показує йому свій характер. Чи то він уже втрачає свої позиції, чи то українські жінки такі норовливі. Спочатку вони в’ються біля тебе, стараються догодити, а коли відчувають, що ти по вуха в них закоханий, починають носом крутити, характер свій норовистий показувати. Ось і зараз, Таня завжди свої бажання ставила нище його, а тепер…Ну, що їй важко обернутися, а ще краще підійти? Ні, вона також поманіпулювати хоче ним.

«— Чорт!» — вилаявся подумки Харт і перший підійшов до Тані. Обняв її за плечі і притулив до себе. Дівчина ледь не розплакалася від ніжності. А голос у голові повторбвав: «Ти перемогла! Ти перемогла!» І десь підсвідомість заходилася у переможному танці, та на вигляд Таня була спокійна, навіть дуже. Опинившись в обіймах Ніколаса, дівчина спочатку розтопилася у блаженному теплі й любові, але то тільки спочатку. Потім вона взяла ситуацію в свої руки.

«Зараз або ніколи. Кращого моменту не знайти.»

Якомога солодше Таня промовила:

— Любий, а ти нічого не хочеш сказати?

— А що ти хочеш почути? — ледь не сонно відповів питанням на питання Нік.

— Не здогадуєшся? — наполегливо стояла на своєму дівчина.

— Давай не будемо зараз про це говорити. Добре? Не псуй моменту, — роздратовано сказав Харт.

Таня почула цю нотку незадоволення і роздратування у голосі коханого, але зупинятися не хотіла. «Чому вона постійно повинна танцювати під його дудку».

— А я думаю, що зараз якраз і є підходящий момент.

«Знову ці маніпулювання. Потрібно набратися террпіння».

— Добре, добре. Вибач мені, цього більше не повториться, — монотонно промовив Нік без нотки жалкування.

Таня уже почала лютувати і ледь стримувала себе.

— Ти що, жартуєш? — крикнула вона і відштовхнула його від себе.

— Що ти робиш? Ти ж сама цього хотіла!

— Хотіла, але не так. Потрібні бути щирі вибачення і пояснення… Сказати чесно, я щось не дуже розумію, як ти міг опинитися в її ліжку? Ви ж вороги?

— Це сталося випадково. Я не хотів.

Звичайно, Нік брехав. Він якраз і прийшов за тим, але про це знати Тані не обов’язково. Правда ж?

— То якого дідька ти поліз до неї другий раз. Гм? — Таня ледь стримувала себе, щоб не стукнути чимось його по брехливій пиці.

— Знаю! — еврика. — Вона тебе спокушала, а ти не втримався?

— Ні! Я ж кажу все сталося спонтанно. Ми цього не хотіли…

— Ага, значить ти ще й її захищаєш!

— Ні! Просто я тобі кажу, що… Слухай, чого я стою тут і виправдовуюся перед тобою, як хлопчисько. Я уже дорослий чоловік і маю право…

Таня не нажарт розізлилася. Здавалося, вона здатна навіть його вбити. Сама аж почервоніла від люті. Він не буде перед нею виправдовуватися. От нахаба. «Ти не тільки будеш переді мною виправдовуватися й вибачатися, але й будеш робити, що я скажу…»

— Добре! Не виправдовуйся. Я вийду з будинку і також пересплю з першим ліпшим. Ні вибачень, ні пояснень.

Таня вибрала вже іншу тактику. Криком і слізьми тут не зарадиш, потрібно діяти інакше.

— Ти не посмієш! — пригрозив їй Нік.

— Ще й як посмію. А що, тобі можна, а мені ні.

— Ні! Тобі не можна!

— А хто мене зупинить? Ти?

Дівчина знову грала з вогенем, але це так заманливо. Хоча зараз є ймовірність (маленька така) того, що це може плачевно для неї закінчитися. Хто не ризикує, той і не має чого святкувати. Якщо вона програє битву, то війну точно ні. Щось придумає, але Ніка нікому не відасть, особливо цій … Але потрібно бути не дівчиною на побігушках, а рівною з ним. Щоб цей чоловік з нею рахувався. Треба так провчити Ніка, щоб той не смів більше її ображати. Вона йому не Аня, яка на це закривала очі. Я їх йому і їй повидряпую…

Таня знову попрямувала до дверей.

— Стій! Чого хочеш?!

Ніколас не дуже хотів поступатися безглуздим витівкам Тані. Але й втрачати також не хотів. Маленьке відхилення від його правил йому не зашкодить.