Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

class=stanza> Скоряюся, панотче!

(До Сірано в той час, як Крістіан одчиняє двері, жестом запрошуючи капуцина ввійти.)

Де Гіша я затримати прошу – сюди він хоче Прийти…

Сірано

Я зрозумів!

(До капуцина.)

Щоб обвінчати їх – Багато часу вам потрібно?

Капуцин

Ні, яких П’ятнадцять там хвилин…

Сірано

(штовхаючи, всіх у напрямку дому)

Ідіть же… Я пізніше!

Роксана

(до Крістіана)

Ходімте!

Ідуть у дім.

СЦЕНА XII

Сірано сам.

Як мені задержати де Гіша?

(Вискакув на лаву, лізе по стіні до балкона.)

А! Славна вигадка!

Лютні грають жалібний мотив.

Ну, це вже чоловік! Тремоло звучить по-похоронному. Це він!

Тремоло стає зловісним.

Напевне він!

(Він уже на балконі. Насуває бриля на самі очі, скидав з себе шпагу, загортається в плащ, потім перехиляється і дивиться вниз.)

Ну що ж! Хай я й не звик, Та атмосферу цю зумію стурбувати!

(Перескакує через балюстраду, тягне до себе гілку дерева, що росте за садовою стіною, і чіпляється за неї обома руками, готуючись упасти.)

СЦЕНА ХIII

Сірано, де Гіш.

Де Гіш

(входить замаскований, навпомацки ступаючи в темряві)

Та де ж подівся він, той капуцип проклятий?

Сірано

Овва! а голос мій! Змінить його – та як? ІІу, якось вибрешусь, – адже ж я Бержерак.

Де Гіш

(розглядаючи дім)

Це тут. Та бачу я погано. Ця личина!

(Він хоче ввійти. Сірано стрибає з балкона, держачись за гілку, що зігнувшись дав йому змогу опинитись між де Гішем і дверима. Він падає, вдаючи, ніби злетів із страшенної височини, і простягається на землі як оглушений.

Де Гіш відскакує назад.)

Ой, що це?

(Коли він дивиться вгору, гілка вже на своєму місці, і він бачить тільки