Олена Герасим'юк - Розстрільний календар

письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/LuaBPS

Санжарський Анатолій. Василь Чечвянський, або Навіщо Ільф і Петров приїжджали до Харкова // День: Україна Incognita. — 2011. — 24 жовтня. Режим доступу: https://goo.gl/pFsXBs

Чечвянський Василь. Іди — знай? // Універсальний журнал. — 1929. — № 4. Режим доступу: https://goo.gl/UCsANQ

Чечвянський Василь. Про своє. Крапка // Універсальний журнал. — 1929. — № 2. Режим доступу: https://goo.gl/hFtBN4

15 липня 1989 року розпочався масовий шахтарський страйк

Загальний страйк розпочався на шахті «Ясинуватська-Глибока». 19 липня 1989 року припинили роботу 67 шахт і шахтоуправлінь. 25 липня страйкували 110 із 121 шахт Донецької області, 52 із 93 шахт Луганщини, усі 11 шахт Західного Донбасу, усі 20 шахт Львівсько-Волинського басейну. Шахтарські багатотисячні мітинги тривали інколи добу і більше.

Організація була на висоті: порядок підтримувався силами страйкарів.

За соціологічними даними, основними причинами страйків були дефіцит, низька заробітна платня, малі пенсії, недовіра профспілкам, відсутність соціальної справедливості. Шахтарі вимагали нормальних житлових умов та належних виплат, надання економічної самостійності тощо.

Щоб урегулювати ситуацію, влада задовольнила майже всі вимоги страйкарів. 30 липня 1989 року протести офіційно завершились. Були і політичні наслідки — протягом першого місяця страйку близько 150 керівників шахт та організацій звільнили, на 87 % змінився склад голів рад трудових колективів.

Страйк показав високий рівень політичної культури робітників України. Гірники не переступили межу, за якою почалося б насильство, зуміли вивести страйк у рамки мирного протесту. У майбутньому шахтарські колективи стали специфічним елементом політичної системи країни.

Джерела

Агапов В. Перші шахтарські страйки часів горбачовської «перебудови» в УРСР (1988 — перше півріччя 1989 рр.): історіографія питання, сучасний погляд // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2014. — Вип. 38. Режим доступу: https://goo.gl/J7GHcy

Болбат Тетяна. Політичне пробудження Східної України (1989 р.). Режим доступу: https://goo.gl/oLAR4x

Дряглін Валентин. Масовий шахтарський страйк в Україні в липні 1989 року (причини, характер, основні риси і наслідки) // Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації. — 2009. — № 2. Режим доступу: https://goo.gl/4W7yec

Русначенко Анатолий. Стачка шахтеров на Украине в июле 1989 года // Отечественная история. — Москва: Наука, 1993. — № 1. Режим доступу: https://goo.gl/zt2nhY

Шахтарські страйки від Горбачова до Ахметова з істориком Дм. Снєгирьовим // Громадське радіо. — 2016. — 22 травня. Режим доступу: https://goo.gl/DJKqSF

15 липня 1937 року розстріляний письменник-гуморист Юрій Вухналь

Гнітюча атмосфера арештів тисла на Юрія Вухналя. Після винесення смертного вироку його другові, глухому поетові Олексі Влизьку, Іван Ковтун — а саме таким було справжнє ім’я відомого у 1920-х роках сатирика — писав мало. Ба більше, він навіть змінив знаменитий літературний псевдонім.

2 листопада 1936 року слідчі НКВС провели у нього вдома обшук і заарештували. Звинувачення було стандартним: «участь в українській націоналістичній терористичній організації, яка готувала терористичні акти проти керівників ВКП(б) і радянського уряду». На допитах Юрій Вухналь себе винним не визнав.

14 липня 1937 року після виснажливого ув’язнення за особистої санкції Сталіна і його найближчих соратників по політбюро ЦК ВКП(б) Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила Ковтуна-Вухналя до найвищої міри покарання — розстрілу з конфіскацією особистого майна.

Усі збірки Вухналя, видані до арешту, були вилучені з бібліотек і знищені як твори «ворога народу».

Джерела

Вухналь Юрій. Життя та діяльність Федька Гуски. Режим доступу: https://goo.gl/XiNuzW

З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/nUku5h

Мельників Ростислав. Письменник-гуморист Юрій Вухналь. Режим доступу: https://goo.gl/t4s4Sw

Чемерис Валентин. З ким сміється Україна: Антологія українського сміху. — К., 2009. Режим доступу: https://goo.gl/vYtcvd 16 липня 1973 року етапований у психлікарню математик і публіцист Леонід Плющ55

Під час кадебістської операції «БЛОК» за «антирадянську агітацію і пропаганду з метою підриву радянської влади» 15 січня 1972 року заарештували Леоніда Плюща. Після експертизи у московській психіатричній лікарні Плюща визнали неосудним. До дніпропетровської спецлікарні він потрапив з типовим для радянського часу «діагнозом» «млявотічна шизофренія».

— Нічого, ми вас швидко вилікуємо від політичної маячні, — «заспокоїла» новоприбулого лікар.

— Але ж ви ще не знаєте, в чому справа!

— Академік Снєжнєвський знає. Він ніколи не помиляється.

До січня 1973 року Плюща «лікували» галоперидолом. «Люди починали розуміти, що вони перетворюються на овоч. Леонід Плющ, коли останні рази виходив у Дніпропетровській лікарні на побачення до дружини, навіть її не впізнавав. Це був живий труп», — згадував дисидент Семен Глузман.

За спогадами дружини, Леонід був постійно сонним, наприкінці 1973 року майже не міг читати, важко писав листи, просив не передавати наукову літературу — не тільки читати не міг, але й думати. На одному з побачень у нього стався напад. Листи і фотографії не дозволяли зберігати: «Письма — знаете, их ведь много набирается, а могут прусаки завестись», — пояснив лікар.

Керівники Англії, Франції й Італії вимагали від вождів Радянського Союзу звільнити Леоніда Плюща. У січні 1976 року він разом з родиною залишив СРСР. З психлікарні до аеропорту його привезли стомленого і замученого, він майже не розмовляв. Західні психіатри визнали його здоровим.

Джерела

История болезни Леонида Плюща [Письма Л. Плюща из психиатр. больницы, отзывы о нем друзей, заявления в Прокуратуру и др. документы в его защиту] / сост. и коммент. Т. С. Ходорович. — Амстердам: Фонд им. Герцена, 1974 // Сахаровский центр. Воспоминания о ГУЛАГе и их авторы: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/pT0P4S

Леонід Плющ про Дніпропетровську психіатричну лікарню: [Інтерв’ю]. Режим доступу: https://goo.gl/2zpDCQ

Леонід Плющ: На своїх радянських кухнях ми мислили глибше, ніж філософи у Франції // 1576: Бібліотека українського світу: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/rUdfIh

Плющ Леонід Іванович (1939—2015): [Біографія і твори] // 1576: Бібліотека українського світу: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/OD4xir

Плющ Леонід. У карнавалі історії. — Нью-Йорк, 1980. Режим доступу: https://goo.gl/032xTs