Анатолій Чабан - Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії.

спочатку посилали «очі і вуха загону». Одного разу, йдучи з завданням з’ясувати, хто є в селі, дівчата натрапили на двох поліцаїв. Ті до них. Де документи? Довго переглядали їх, але так і не розібрались, що вони фальшиві. Відпустили.

Партизанки пройшли в село, з’ясували обстановку, а вночі сюди зайшов загін. Проте якийсь зрадник доніс гітлерівцям про перебування в селі партизанів. Розраховуючи застати їх зненацька, карателі вчинили наліт, та дістали гідну відсіч. Втративши 38 солдатів, вони відступили. У цьому бою брали активну участь і подруги-розвідниці Мотя і Марія.

Нині Мотрона Петрівна Пекельна, як і її подруга по загону Марія Михайлівна Калиниченко, вчителює. Разом з своїми учнями йде вона на нові розвідки — розвідки в науку, у майбутнє. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 21 грудня 1967 року Мотрона Петрівна нагороджена медаллю «За відвагу».

У Корсунь-Шевченківському знають ще двох подруг-розвідниць — Євдокію Семенівну Куценко і Євдокію Назарівну Нестеренко.

4 лютого 1944 року партизанське з’єднання Щедрова встановило зв’язок з діючою армією і за завданням командування послало розвідниць Нестеренко і Куценко в місто Корсунь для з’ясування сил противника.

Розвідниці пройшли по маршруту Кичинці, Сотники, Саморідня, Корсунь і зібрали потрібні дані про ворога. Їм вдалося також пробратися до аеродрому і встановити кількість німецьких літаків та розташування протиповітряної оборони.

Наступного ранку партизанська радіостанція передала командуванню Червоної армії дані, здобуті розвідницями. А ще через годину палав німецький аеродром, над яким пройшлися радянські бомбардувальники.

За заслуги перед Батьківщиною обидві розвідниці нагороджені орденами Радянського Союзу.

Увагу відвідувачів історичного музею часто привертає фото молоденької дівчини — друкарки Корсунської підпільної організації Лідії Грузнової. Поруч у вітрині — друкарська машинка і пожовкла від часу листівка, в якій підпільники закликали населення до боротьби з ворогом. Крім того, Ліда часто виходила на зв’язок з підпільними групами, виконувала численні доручення підпільної організації.

В обличчі дівчини люди помічають знайомі риси, але мало хто пізнає в ній Лідію Олександрівну, жінку, яка багато років працює друкаркою в одній з установ міста. Спеціальність, здобуту в підпіллі, Л. О. Медведева залишила за собою назавжди.

Після війни Лідія Олександрівна, людина мирної і скромної професії, одержала медаль «За відвагу». За відвагу у роки Великої Вітчизняної війни.

Сторінку за сторінкою все нові і нові подвиги жінок у період Вітчизняної війни розкривають документи музею історії Корсунь-Шевченківської битви. За кожним фактом, за кожною цифрою, що наводяться в них, постають життя, героїзм, благородні вчинки радянських патріоток.

1969 рік.

Л.Г Овсієнко,
заступник директора з наукової роботи Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника
Учасники Корсунь-Шевченківської битви в історії розвитку космонавтики

Серед учасників Корсунь-Шевченківської наступальної операції були люди, які в повоєнний час зробили значний внесок у розвиток практичної космонавтики або мали причетність до справи дослідження космічного простору. Наведемо короткі біографії кожного з них.

Георгій Тимофійович Береговий брав участь у Корсунь-Шевченківській наступальній операції у складі 2 повітряної армії. Гвардії капітан Г Т. Береговий командував авіаескадрильєю 90 гвардійського авіаполку 4 гвардійської авіадивізії 5 штурмового авіакорпусу. Він був пілотом найвищого класу. Як говорили його однополчани, «... умів літати на всьому, що мало здатність відриватися від землі» [12, 113]. За виконання бойових завдань у червні 1942 — квітні 1944 роках йому в жовтні 1944 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу [2, т. 1, 154].

Девізом Г. Т. Берегового були слова: «Один раз і на все життя вибрати професію і бути вірним їй» [12, 118]. Після війни він закінчив Вищі офіцерські курси льотчиків-випробувачів. У 1948-1964 роках випробував 63 типи літаків. Продовженням авіації для нього стала космонавтика. У жовтні 1968 року у віці 47 років Г. Т. Береговий здійснив політ у космос на кораблі «Союз-3». З 1972 по 1987 роки обіймав посаду Начальника центру підготовки космонавтів СРСР [1, 91].

З часу формування і до закінчення війни 5 штурмовим авіакорпусом командував Микола Петрович Каманін — один із перших Героїв Радянського Союзу. Це високе звання йому було присвоєне у 1934 році за участь у порятунку експедиції пароплава «Челюскін». У повоєнний час М.П. Каманін (з 1967 року — генерал-полковник авіації) працював у Генеральному штабі військово-повітряних сил СРСР, де відповідав за космос, а у 1966-1971 роках обіймав посаду начальника Центру підготовки космонавтів СРСР [1, 318].

Під час Корсунь-Шевченківської операції 9 гвардійською штурмовою авіадивізією (до 4 лютого 1944 року — 292 штурмова авіадивізія) 1 штурмового авікарпусу (з 4 лютого 1944 року — гвардійський) 5 повітряної армії командував Пилип Олександрович Агальцов [4, №5, 36]. Герой Радянського Союзу маршал авіації П. О. Агальцов брав участь у випробуванні і впровадженні нової військової техніки, зокрема, відповідав за окремі проекти, пов’язані з космосом.

Кілька учасників Корсунь-Шевченківської наступальної операції мали опосередковану причетність до справи дослідження космічного простору. Серед них Григорій Кирилович Денисенко — штурман авіаескадрильї 235 штурмового авіаполку 264 штурмової авіадивізії 5 штурмового авіакорпусу. З жовтня 1943 року по вересень