Ярл Конг - Батько подруги. Заборонений зв'язок., Ярл Конг

Розділ 49

- О, доброго ранку, сонце, - відкриваю двері своєї спальні й тут же майже носом до носа стикаюся з мамою, яка занесла руку вверх, скоріш за все хотіла постукати, - а я вже йшла тебе будити.

- Доброго ранку, мамусю, - чмокаю рідну в щічку, бо настрій сьогодні з-поза ранку чудовий. В однієї з двох моїх найрідніших людей день народження. - Йдемо?

- Тато в спальні, якраз збирається на роботу. Через хвилинку зустрічаємося біля дверей у нашу спальню?

- Домовилися, - змовницьки підморгую мамі, ніби ми не за презентами відправляємося, а працюємо під прикриттям і від нас з нею залежить безпека всієї країни.

Повертаюся назад в кімнату, пірнаю рукою під ліжко та дістаю звідти подарунок для батька. Набір викруток зі змінними насадками та якимось крутящимся механізмом. Не в курсі для чого воно і навіщо, та продавець в магазині так розхвалював цю функцію, що мені здається він так сильно своїми дітьми не пишається як цими викрутками. Тим паче зростають шанси, що татові сподобається. Він любитель практичних подарунків, тож попередив нас з мамою, що якщо ми й хочемо щось йому придбати, то щоб це згодилося в господарстві. І приємно і практично, як любить він говорити. Що ж, бажання іменинника - закон, хто ми такі, щоб йому перечити.

- Яка краса, - та, звичайно, жінки не були б жінками, якби від себе щось не додали. Якби не привнесли певну родзинку до сухих побажань чоловіків. Тому споглядаю маму з шикарним десятиповерховим тортом "графські розвалини", котрий являється улюбленим смаколиком татуся. Та і чого тут гріха таїти, я теж любителька зачерпнути ложечкою такі солодощі. Хто з нас без гріха?

- Дякую, - рідна розпливається у посмішці, очі палають, а я просто милуюся цією картиною. Впевнена, що мама навіть не гадала, чи робити цей тортик, чи ні. Це було само собою зрозуміло, що смаколику бути. Не через те, що так треба. Не тільки через те, що це день народження і винуватця урочистості потрібно порадувати смачним. Ні. Бо мама любить батька. А він любить маму. Це кохання, про яке варто мріяти та на яке треба рівнятися. - Пішли?

- Тату, можна? - Стукаю у двері, і отримавши дозвіл, пропускаю поперед себе маму, щоб вона тортиком розігріла апетит перед головною стравою. 

- Я так і знав, що без привітань ви не зможете обійтися.

Для тата ми давним-давно прочитана книга, тож не дивно, що коли ми заходимо, то зустрічаємо його сидячого на ліжку, з широкою посмішкою аж до вух. Хай би там що, як би він не говорив, що день народження це свято молоді, що з кожним роком це свято стає все сумніше та сумніше, бо цифри на "спідометрі життя" збільшуються, але кому було б не приємно розпочати день з сюрпризів?

- І залишити тебе без солодкого? - Рідна підходить до татка, цілує його, урочисто передаючи свій витвір мистецтв, який таке враження кожного року стає все більше, і все ідеальніше. Ніби відтворюючи їхні взаємовідносини, які стають міцніше, сильніше, смачніше. - З днем народження, коханий. 

- Дякую, люба, - батько з цією тарілочкою смаколика зараз змахує на хлопчака, якому від сили дванадцять років, і його погляд прямо волає "такс, а де ж моя велика ложка?" - Ти провокуєш мене залишитися вдома й демонтувати цього красунчика по сам котлован. Хіба так можна вчиняти, люба?

- Буде привід скоріше повернутися з роботи, - мама ще раз цілує татка, і відступає в сторону, звільняючи дорогу для мене та для головного десерту. Як для батька, так точно головного.

- Татусь, ми тебе дуже любимо, обожнюємо, і шалено щасливі, що ти у нас є такий. Добрий, щирий, майстер на всі руки.

- Ну прямо так на всі, - вносить поправки батько, а сам рум'янцем заливається, і ця картина виглядає ще веселіше. 

- От прямо на всі-всі, тож ми з мамою вирішили тобі подарувати помічників, котрі, надіємося, стануть паличками-виручалочками в скрутні моменти.

Гаразд, не дарма я пів години вислуховувала про ці викрутки. Продавець не збрехав, описуючи їхні широкопрофільні здібності. Тато ставить тортик на комод біля ліжка, а сам ніжно, ніби це щось з порцеляни, а не із залізяки, бере цей набір з моїх рук із зачудуванням на це поглядаючи.

- Сподіваюся, такого в тебе ще немає, - не мало б бути, бо в один з днів, коли батько був на роботі, я пішла в комору й добрячу годину вдивлялася в той весь інструмент. Щоб не повторитися. Щоб не купити те, що вже є. Щоб не облажатися.

- Ні, ні, немає, - крутить упакування в руці, роздивляючись з усіх сторін, і таке враження поки що боячись переходити до офіційної розпаковки. - Я давненько до них приглядався. Думав купити, але... це ж так дорого. Ви що?

- Тату, тобі подобається? - Авжеж, ми не багата родина. Авжеж, ми вміємо бережно ставитися до коштів. Але деколи варто себе і балувати, тим паче якщо сьогодні день народження, а це викрутки, а не автомобіль еліт-класу.

- Звичайно, подобається.

- Тоді супер. Користуйся. Ми з мамою щасливі, що вгадали з подарунком.

- Звичайно, вгадали. Ви що? Дякую, доню, - пригортає до себе міцно-міцно, а після і маму підкликає до себе, замикаючи у великі, родині обіймашки, - щиро вам дякую, мої найкращі. Довели старого до сліз.

- Старий? Тату, тобі п'ятдесят, а не сто п'ятдесят, про яку старість ти говориш?

- Гаразд, вмовила, не старий, просто підстаркуватий. Але якщо ви не проти, то детальніше я погляну на подарунки після роботи, бо боюся запізнитися й отримати святковий наганяй від начальника.

- Ти ж сьогодні без затримок? Бо у сьомій у нас святкова вечеря, - і це теж наша жіноча прерогатива - порадувати голову родини смачними стравами. В цьому році я планую приготування взяти на себе, бо з універом досі глухо, а в театрі сьогодні маємо день відпочинку, адже завтра вже концерт. Маємо набратися сил та емоцій перед виступом.

- Буду мчати на крилах кохання, моя любов. А оскільки сьогодні кохання в мене вдвічі більше, враховуючи торт та цей чудовий набір помічників, то як реактивний літак примчу. До речі, щодо вечері. Про неї я теж здогадувався, думав, що порадуєте стар..., ой, пристаркуватого, і позвав гостя. Якщо ви не проти, звичайно.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍