Петро Дмитрович Біленчук - Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

М. Салтевським і підтриманих окремими ученими (В. Лисиченком, П. Кубраком, В. Чаюком та ін.).

При побудові криміналістичної характеристики слід використовувати структуру криміналістичної характеристики, запропоновану М. Салтевським, бо вона найповніше відображає криміналістично значущі ознаки злочинів. У кожному виді (групі) або конкретному злочині структура криміналістичної характеристики може конкретизуватися, змінювати свої параметри: якісний і кількісний склад криміналістично значущих ознак, зв’язки між ними; у взаємодію можуть вступати нові об’єкти або може змінюватися спосіб такої взаємодії. Тому структуру криміналістичної характеристики необхідно вивчати відповідно до кожної конкретної методики розслідування.

Криміналістична характеристика має такі особливості.

По-перше, криміналістична характеристика — це упорядкована сукупність інформації про криміналістично значущі ознаки злочину, а не процесу розслідування, тому недоцільно деталізувати дані про виявлення злочинів, етапи розслідування, шляхи доказування, напрями розслідування, особливості перевірки версій тощо, які належать саме до процесу розслідування.

По-друге, не слід виокремлювати такі елементи криміналістичної характеристики, як дані, що не належать до предмета дослідження криміналістики, а досліджуються іншими науками, зокрема кримінологією, кримінальним правом, кримінальним процесом та іншими. А тому недоцільно виділяти дані про динаміку, структуру і суспільну небезпеку злочину; про причини і умови, що призводять до вчинення злочину; про стан і особливості боротьби з окремими категоріями злочинів; про політичні, соціальні і кримінально-правові наслідки злочинних дій тощо.

По-третє, не варто також виокремлювати криміналістичну класифікацію злочинів, слідчі ситуації, предмет доказування, оскільки в цьому разі розглядаються різнопланові поняття, непорівнянні між собою. Це зазначали В. Образцов, В. Анцифіров, Л. Драпкін, М. Селіванов, О. Філіппов, Р. Бєлкін.

По-четверте, недоцільно також включати до криміналістичної характеристики сукупності відомостей про дії злочинців, спрямовані на маскування злочинів і їх слідів; умови охорони предметів, на які вчинено замах; склад учасників злочинних груп і наявність у них професійних або злочинних навичок; хитрощі поведінки злочинців; механізми слідоутворення тощо, які є частинами сукупностей відомостей, що характеризують відповідно способи вчинення злочину.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К., 1997. — 80 с.

2. Кримінальний кодекс України. — К., 2001. — 160 с.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України. — К., 2001. — 208 с.

4. Цивільний кодекс України. — К., 2004. — 416 с.

5. Аленин Ю. П. Выявление и расследование очагов преступлений: теория и практика. — Одесса: Юрид. ин-т ОГУ, 1996. — 267 с.

6. Аленин Ю. П., Тихонов В. В. Особенности расследования тяжких преступлений против личности. — Одесса; К.: АО БАХВА, 1996.

7. Бахин В. П, Карпов Н. С. Преступная деятельность как объект криминалистического изучения. — К., 1999.

8. Бахин В. П., Биленчук П. Д., Ковалева В. В. Криминалистические рекомендации. — К., 1990.

9. Бахин В. П. Особенности расследования заказных убийств: Лекция. — К., 2001. — 48 с.

10. Бахин В. П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. — К.: Лыбидь, 1991. — 142 с.

11. Бахін В. П, Садченко О. О., Кузьмічов В. С. Потреби слідчої практики. — К., 1993.

12. Биленчук П. Д, Еркенов С. А., Кофанов А. В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация. — К., 1999.

13. Біленчук П. Д, Ягодинський В. М. та ін. Організація розслідування кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми та за їх участю. — К., 1996.

14. Біленчук П. Д., Котляревський О. І. Портрет комп’ютерного злочинця. — К., 1997.

15. Біленчук П. Д., Зубань М. А. Комп’ютерні злочини: соціально-правові і кримінолого-криміналістичні аспекти: Навч. посіб. — К.: Укр. акад. внутр. справ, 1994. — 72 с.

16. Бояров В. И. Убийства, совершенные в процессе противостояния организованных преступных группировок (особенности расследования). — Харьков, 1998. — 364 с.

17. Гавло В. К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений. — Томск: Изд-во ТГУ, 1985. — 190 с.

18. Емельянов В. П. Терроризм и преступления террористической направленности. — Xарьков: Рубикон, 1997. — 176 с.

19. Зеленецкий В. С. Общая теория борьбы с преступностью. Концептуальные основы. — Xарьков: Основа, 1994. — 321 с.

20. Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела. — Харьков, 1998. — 368 с.

21. Зорин Г. А., Танкевич О. В. Стратегия борьбы с транснациональной преступностью. — Гродно, 1997. — 104 с.

22. Камлик М. І., Невмержицький С. В. Корупція в Україні. — К.: Знання, 1998. — 186 с.

23. Коновалова В. Е. Психология в расследовании преступлений. — Xарьков, 1978. — 143 с.

24. Коновалова В. Е. Правовая психология. — Харьков, 1997.

25. Коновалова В. О. Вбивство: мистецтво розслідування: Монографія. — X., 2001.

26. Колесниченко А. И., Коновалова В. Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособие. — Xарьков: Юрид. ин-т, 1985. — 93 с.

27. Корж В. П. Теоретические основы методики расследования преступлений, совершаемых организованными преступными образованиями в сфере экономической деятельности: Монография. — Xарьков, 2002. — 412 с.

28. Криміналістика: Підручник / За ред. П. Д. Біленчука. — К.: Право, 1997. — 254 с.

29. Криміналістика: Підручник / За ред. П. Д. Біленчука. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.

30. Криміналістика. Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. — К., 2001.

31. Криміналістика. Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. — К., 2004. — 726 с.

32. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г. І. Криміналістика. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 368 с.

33. Кузьмічов В. С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів. — К.: НВТ, 2000. — 450 с.

34. Лисиченко В. К., Циркаль В. В. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике. — К., 1987.

35. Лузгин И. М. Методологические проблемы расследования. — М.: Юрид. л-ра, 1973. — 216 с.

36. Лузгин И. М. Моделирование при расследовании преступлений. — М.: Юрид. лит., 1981. — 152 с.

37. Лук’янчиков Є. Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів. — К.: НАВСУ, 2005. — 360 с.

38. Лукьянчиков Е. Д, Кузьмичев В. С. Тактические основы расследования преступлений. — К.: КВШ МВД СССР, 1989.

39. Матусовский Г. А. Методика расследования хищений. — К.: УМК ВО, 1988.

40. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. — К., 1999. — 448 с.

41. Міжнародне право / За ред. В. Г. Буткевича. — К.: Либідь, 2002. — 606 с.

42. Образцов В. А. Криминалистическая классификация преступлений. — Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1988. — 176 с.

43. Расследование хищений государственного или общественного имущества (проблемы тактики и методики). — Харьков: Выща шк., 1987.

44. Салтевский М. В. Основы методики