Софія Малинська - Стережіться, пане ректоре, або Справу веде потраплянка!, Софія Малинська

Тонкі пальці дівчини зарилися в моє волосся, притягуючи мене ближче, і вся моя стриманість раптом кудись випарувалася.

Одна моя рука ковзнула на дівочу талію, а інша — на потилицю, і я видав тихий тваринний звук, поглиблюючи поцілунок.

Це було схоже на шторм, якийсь дикий бій, з котрого кожен намагався вийти переможцем. А тоді я відчув лоскіт, і, важко дихаючи, зрозумів, що Агата тримала перо просто біля моєї шиї. Коли вона повернула мені мої ж слова, її очі сяяли переможним блиском:

— Якби це був справжній кинджал, ви були б мертві.