Yevhenii Nahornyi - N.A.S.T.R.O.M.A., Yevhenii Nahornyi

— Чарлі, ти не повіриш! Вони знову тут, і їх більше, ніж раніше. Це точно не просто цікавість. Вони хочуть атакувати. Ти бачив їхні рухи?

Чарлі, стоячи на даху шатла та ремонтуючи сонячні панелі, озирнувся на гуркіт у лісі.

— Так, я бачив. І здається, вони більше не бояться, — відповів він, поглядом стежачи за небом. — Ми повинні закріпити це місце, поки ми тут і маємо час.

— Ти маєш на увазі ще одну стіну чи броню для шатла? — запитав Марк, підіймаючи інструменти для модифікацій.

Чарлі кивнув:

— Точно. І треба подбати про наші ресурси. Якщо ми хочемо витримати цей новий наступ, нам потрібно бути готовими до всього.

Цього разу вони обидва працювали як команда. Чарлі встановлював нові металеві листи на дах шатла та зміцнював стіни, а Марк водночас вдосконалював систему захисту та моніторингу. Вони налаштували спеціальні датчики, які повинні були попередити їх про наближення небезпеки, і навіть спробували впровадити ще одну систему для відлякування диких істот.

У цей момент, коли вони завершували останні приготування, на горизонті з’явилася тінь.

— Вони йдуть, — тихо сказав Чарлі, дивлячись на відбитки в камерах спостереження. — І цього разу їх більше.

Марк вже був готовий до цього. Вони працювали довгі години, аби укріпити шатл, і тепер усе виглядало так, ніби він готовий до того, щоб витримати напад.

— Ми триматимемося, — промовив він, підходячи до дверей. — Якщо їх буде так багато, треба бути готовими. Відлякування не допоможе, тому ми не повинні втрачаючи час. Ми просто повинні діяти швидко.

Чарлі закрив за ним двері, замикаючи їх.

Нове випробування: Підготовка до бою

Тварини наближалися, і цього разу все було серйозно. Марк та Чарлі зібрали всі свої сили для того, щоб вистояти.

Коли перші звірі прорвали захисні лінії, Чарлі активував нову оборонну систему шатла. Стрімкі залпи вибухових гранат вибухали навколо шатла, змушуючи диких тварин відступити.

— Це повинно тривати недовго, — сказав Чарлі. — Якщо вони не зупиняться, ми втягуємо ще більше гранат. Але це на нашу користь. Вони не витримають.

Після кількох запеклих моментів, істоти почали відступати, але все одно не зупинилися зовсім. Тепер вони спостерігали за шатлом з відстані, не підходячи ближче.

Марк підійшов до свого планшета і подивився на показники.

— Це справжня проблема, — сказав він, дивлячись на кількість істот у лісі, які зараз спостерігали за ними. — Вони починають поводитись, як розумні істоти, і їх стає більше.

— Так, — відповів Чарлі, витираючи піт. — І вони явно адаптувалися до наших методів оборони. Тепер нам потрібно більше ніж просто застереження та паркан.

Через кілька днів спостереження за тваринами та зміцнення шатла вони розуміли, що з кожним днем збільшується кількість нападів і навіть небезпека. Тепер вони повинні були діяти більше, ніж просто оборонятися.

— Нам потрібно більше запасів. Це вже очевидно, — сказав Чарлі, зупиняючись на одній з карт.

Марк кивнув, знаючи, що відтепер їм необхідно буде діяти швидше і ефективніше, якщо вони хочуть вистояти.

— Це буде важкий рік, — промовив Марк, глянувши на Чарлі. — Але ми витримаємо, тільки якщо будемо діяти разом.

Паралельна історія: Новий цикл жаття
Холод пройшов, і зміни стали очевидні. Лід, який раніше заполонив усе навколо, нарешті почав танути. Замість нього річки, що раніше були заморожені, знову почали повніти водою. Туман, що перетворював ліс на зимову пастку, поступово зник, залишаючи місце для сонячного світла. Це була весна — новий цикл життя на планеті почав відновлюватися.

Риба, яка колись так рясно плавала в річці, вже не затримувалася в цій затишній затоці. Вона пішла далі, повернувшись у свої звичні місця. Але для Ніки це означало, що їй доведеться шукати нові джерела їжі. Фірліс, як завжди, була на висоті. Вона приносила рослини, які допомагали Ніці виживати. Її присутність стала для Ніки більшою підтримкою, ніж просто допомога в пошуках їжі. І хоча вона не могла зрозуміти всього, що робила тварина, Ніка вже почала вірити їй.

Ніці більше не було страшно залишатися на самоті, адже Фірліс завжди була поруч. Вона все частіше помічала, що тваринка наче намагається щось сказати, показуючи своїм поведінковим жестом або рухом хвоста, що вона хоче бути більше, ніж просто помічницею. Ніка навіть почала вірити, що Фірліс хоче дати їй зрозуміти більше, ніж просто спільний пошук їжі або укриття. Ніці здавалось, що тваринка намагається підтримувати її емоційно.

Одного дня, коли вони сиділи на березі невеликої річки, Ніка вирішила запитати. Вона намагалася зібрати всі свої сили та запитати те, що давно турбувало її, хоч це і було ризиковано.

— Фірліс, ти не бачила тут когось, хто схожий на мене? — запитала Ніка, спостерігаючи за тваринкою.

Фірліс не відповіла словами, але замість цього повільно повернулася і глянула на неї великими очима. Потім, ніби вагаючись, тваринка вийшла на кілька кроків вперед, спостерігаючи, чи слідує Ніка за нею. Це було дивно — Ніка відчула, що Фірліс не просто не хоче відповісти, а ніби шукає, як краще сказати те, що важко зрозуміти. Вона побачила, як хвіст Фірліс дрібно покрутився, і тваринка видавила дивний звук — схожий на щось, що нагадувало мавкіт, але тихенький, майже невиразний.