Інна Турянська - Бути другом, Інна Турянська

 — Навіщо мені твій Артур? Ти думаєш його вбивство - єдиний метод розлучити вас? — зневажливо пирхнула жінка, — У нього ж є вірний друг, чи не так? — запитала, а Віра вже відчула холодок, що повз по спині, — І друг цей, наскільки я знаю, ой як не любить тебе, донечко. Він вже зараз дає йому конверт, але світлини там куди цікавіші за ось ці, — грубо штовхнула ногою фото, що лежали на підлозі. — В тих знімках твоя правда. Така, яка є. У них вся ти! Брудна, така, якою я і знайшла тебе. Вошивою дівчинкою, що боїться коли штори запнуті.  Зате дещо інше ти добре вмієш розкрити, чи не так, Вірочко?

Віра слухала цю жінку і наче тільки тепер зрозуміла, хто перед нею. Ні, не мати. Ні, не подруга. Ні, не роботодавця. І точно не янгол. Вона - темрява. Вона - холод. Вона - сама смерть.

— Раджу поспішити, Вірочко. Бо час збігає. тік-так. Напевно, саме зараз оголюється твоя правда і твоя душа. Тому навряд чи в тебе залишаться ще якісь варіанти, окрім як і надалі оголювати своє тіло.

Віра стояла, мов німа. Це відчуття безвиході...таке ж було в той день, коли вбили Михайла. І така ж безвихідь тепер, коли вбивають її саму.

— Раджу тобі прийняти вірне рішення. І сказати Артуру правду. Правду про те, що він лише трофей і не більше того. Так буде краще для вас обох, дитино. І пам'ятай...я - нестримна жінка. Мені вже немає чого втрачати. Одного дня я можу...ну, наприклад, ненароком наїхати на Алена.. допустимо. І повір, це буде набагато страшніше, ніж вбити Артура.  Не забувай, тобі є що втрачати крім Артура. Вибір за тобою, моя люба. 

###