Ольга Обська - Приречений кохати, або Надія короля Ерланда, Ольга Обська

Розділ 44. Діяти як хірург

У покоях Фредеріка Надя побачила відразу обох: і його, і дружину. Так навіть краще. Вони наймали її вдвох, перед ними двома і звітуватиме про виконану роботу. Говоритиме прямо і чесно. Важка бесіда з королівським астрологом змусила усвідомити, наскільки все серйозно. Надя розуміла, що діяти треба як хірург — різати безжально по живому, щоб у пацієнта залишився шанс на життя.

Вони запросили її сісти в крісло, самі розташувалися навпроти. Зосереджені, насторожені, ніби по різких нервових рухах Надії зрозуміли, що розмова буде непростою.

— Я не виправдала ваших сподівань, — почала вона з головного, гріючи долоні від запропонованої їй чашки чаю. Хоча чого їх гріти? Вони й так палають. — Сталося найгірше з того, що могло статися. Я допустила страшний непрофесіоналізм — захопилася клієнтом і, боюся, з його боку є почуття у відповідь.

Алісія та Фредерік перезирнулися. Обличчя спохмурніли чи то від тривоги, чи то від розчарування. Так, Надя їх підвела.

— Краще було вам найняти старшого психолога. Набагато старшого. І досвідченішого. Хоча розумію, умовити подібного фахівця на такий сумнівний проект було б набагато складніше.

— У нас були й інші причини найняти саме вас, — похитала головою Алісія.

Вони вірили у Надю, у її здібності? Тим більш гірко їй тепер усвідомлювати, що не виправдала надій. Фредерік та Алісія так хвилювалися за племінника, так хотіли йому допомогти. Мабуть, як і Семюелла, люблять його як рідного сина.

Можливо, десь у глибині душі вони здогадуються, що насправді сталося з батьками Ерланда. Підозрюють, що ті могли піти на обман — хотіли переграти небеса, хотіли викроїти собі трохи щастя. І в душах Фредеріка та Алісії зародився страх, що племінник може піти стопами тата.

— Не хвилюйтеся, Ерланд абсолютно однозначно має намір виконати волю зірок. Він розуміє, що іншого шляху немає. І з огляду на ситуацію, що склалася між нами, вважаю, що необхідно якнайшвидше познайомити його з нареченою. Якщо можливо — прямо сьогодні, — Надя жадібно зробила ковток чаю. Вона промовила ці важкі слова. Але тепер мала сказати ще більш нестерпну фразу. Вона не знала, як їй вистачить на це сил. Але якось впоралася: — З сьогоднішнього дня я припиняю сеанси. Вони не допомагають — лише шкодять. І взагалі, не маю наміру більше зустрічатися з Його Величністю. Так буде найкраще. Я б попросила Базиля відправити мене додому відразу після нашої з вами розмови, але розумію, що маю зробити ще одну справу — поговорити з нареченою Ерланда. Мені здається, я зможу допомогти їй, дати кілька порад. Але одразу після нашої з нею зустрічі хотіла б залишити Тай-Наїль. Дякую за гостинність. І, певна річ, я не проситиму оплати сеансів. Ще раз повторюся — не впоралася із завданням.

Фредерік та Алісія сиділи приголомшені. Вони дивилися то на Надю, то одне на одного.

— Ви впевнені, що варто вчинити так радикально? — першим віднайшов дар мови Фредерік. — Може, ви трохи перебільшили проблему? Бачте, чоловіки схильні виявляти прихильність до красивих жінок, але це не означає, що вони закохані.

— У своєму рішенні я певна, — твердо викарбувала Надя.

Фредерік та Алісія помовчали ще деякий час. Потім заговорила Алісія:

— Так, ми розраховували на зовсім інший ефект від ваших сеансів. Але в будь-якому разі оплатимо вам вашу роботу. Адже ви збирали кошти для операції на очах для вашої бабусі. Не хвилюйтеся — ми перерахуємо потрібну суму.

Це було дуже великодушно. Після того, що Надя наробила, вони мали гнати її поганою мітлою. Але вона навіть подякувати не могла — потрібних слів не знайшлося.

— Фредеріку, залиш нас ненадовго, — попросила Алісія.

Дядечко кивнув і залишив кабінет. А тітонька, навпаки, підсіла до Наді ближче.

— Не картайте себе, — заговорила вона м'яко. — Повірте, я вас розумію. Ми не вільні у своїх почуттях. Вони наздоганяють, не спитавши. Але одне те, що ви знайшли мужність відверто про все розповісти та радикально вирішити проблему — робить вам честь. Ми з Фредеріком теж частково винні в тому, що сталося. Ми так хвилювалися, коли дізналися, що зірки напророкували Ерланду землянку, так боялися, що він відмовиться від одруження з нею і тим самим накличе лихо, що вигадали план, наслідки якого не прорахували. Я знаю, ви старалися, зробили все, що могли. Завтра сюди доставлять наречену, ви поговорите з нею і поїдете додому. Ваші муки закінчаться.

Або тільки почнуться.

— А чому завтра?

— Вже досить пізно. А Базилю потрібен якийсь час, щоб налаштуватися на переміщення. Думаю, він зможе зайнятися цим лише вранці.

— Добре, — кивнула Надя. — І дякую за бабусю.

Вже хотіла йти. Але таки затрималася. Згадала про ще одну немолоду жінку, яка хворіє і потребує допомоги.

— Скажіть, Алісіє, ви й досі вірите, що у смерті королівського подружжя винна ваша старша сестра?

Алісія здригнулася. Не чекала такої різкої зміни теми. А тема, відчувається, для неї дуже болісна. Досі.

— Семюелла вже безліч разів покарала сама себе за гріхи, в яких, можливо, немає її провини, — у Наді вирвалося мимовільне сумне зітхання. — Вона дуже хвора і слабка і потребує підтримки.

Надія знала, що Алісія не готова обговорювати з нею свої відносини з сестрою. Але вона сподівалася, що вимовлені слова зайдуть у душу і змусять подумки повернутися до них ще неодноразово.

 

Вечір плавно огортав імлою краєвид за вікном, що з деяких пір став таким рідним — безкраї пагорби, що поросли лісами. Зазвичай у цей час розпочиналися сеанси. Сьогодні вперше за час перебування в Тай-Наїлі не буде зустрічі з клієнтом. Надя болісно металася від туги, що вигризає душу. Ні, так-то вона просто сиділа на стільці і дивилася у вікно, і якби хтось зі сторони побачив її, подумав би, що вона спокійно милується заходом сонця. Але насправді її крутило і гнуло, її трясло, лихоманило — це наче абстиненція. Ломка без нього, її короля.

Він увійшов і навіть не вдав, шо стукав. Грізний, похмурий, до щемливого почуття в грудях коханий. Піднятися. Підскочити до нього, припасти до потужних грудей, відчути його руки, що жадібно притискають до себе — це можна тільки в думках. Насправді ж лише підняти погляд і прочитати в його очах, що прагне того ж самого.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍