Ірина Скрипник - Вʼячеслав, Ірина Скрипник

——— Так, вона. Ви її бачили?

Відьма на мить завагалася. Погляд її очей став ще глибшим, ніби вона щось згадала. Але потім, різко відвернувшись, вона сухо відповіла:

——— Ні, не бачила.

Вона вже закинула ногу на свою мітлу, явно збираючись піднятися в небо. Але щось у її поведінці мені здавалося неправильним. Інтуїція кричала, що вона щось знає. Можливо, навіть більше, ніж готова зізнатися. Пальці мимоволі стиснулися навколо самопалу, і до того, як я встиг все обдумати, постріл вийшов автоматично.

Мітла вибилася з рук відьми і впала на землю. Її очі розширилися від несподіванки, але лише на мить. Наступної миті вони спалахнули люттю.

——— Де дівчинка? — злісно прошипів я, стискаючи самопал.

Обличчя відьми перекосилося в жахливу гримасу. Вона жбурнула свою мітлу в мене. У повітрі та перетворилася на величезного змія. Його тіло почало обвиватися навколо мене. Воно було занадто швидким для прицільного пострілу. Тому я взяв меч. Мої очі не встигали стежити за його рухами. Я довірився своїм іншим відчуттям — заплющив очі і почав прислуховуватися. Короткий писк біля вуха перетворився на змах меча. Змій шурхотів, ковзаючи землею, зникаючи і з'являючись знову з нових позицій. Я вдихнув глибше, слухаючи лише звуки. Раптом почув шурхіт землі біля ніг. Я вдарив наосліп, і почув, як тонкий писк змінився на крик. Відкривши очі, побачив, що мій меч глибоко встромився в голову змія. Він ще раз хрипко пискнув, коли я дістав самопал і, не зволікаючи, вистрілив йому поміж очима. Тіло потвори впало на землю, хрипко звиваючись у передсмертних судомах. Але відьми вже не було. Лише порожня ніч і темрява навколо. Між пагорбами, на тлі темних силуетів гір, назву яких я постійно забував, все видавалося ще похмурішим. Я точно знав одне — вночі туди краще не йти. Мені доведеться чекати до світанку...

Я кілька разів свистнув, намагаючись викликати своїх петів, але ніхто не з'явився. Напевно, не хочуть повертатись з порожніми руками. Хто б хотів?

Зітхнувши, сів на землю і втомлено засунув руку до інвентарю. Нічого корисного там не було — лише кілька палиць, які, на перший погляд, здавалися абсолютно безглуздими. Але, можливо, з них можна було б розпалити багаття. Мені нічого не залишалося, як спробувати зігрітись цієї ночі, адже в горах холодно, і ночівля без вогню може бути небезпечною.