Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар

В ангарі, на момент його прибуття, була вже вся команда, крім Адламса та Декса. Джуві займалася перевіркою систем бота і було дуже прикольно спостерігати за тим, як при активації системи оптичної невидимості бот зникав. Нічого подібного раніше Пашу не бачив, йому було цікаво спостерігати за цим, а ось інші члени команди, зважаючи на все, не були вражені системами бота. Але це можна було й раніше припустити, адже раніше вони служили у спецпідрозділі всі разом, і там, швидше за все, використовувалося найкраще обладнання, яке може бути.

—  Малий, ходи сюди, - почув голос Ріка Терн і одразу до нього попрямував.- Дивись, наш маршрут проходитиме в низині Рошмара, ти начебто звідти родом?

—  Так, там досить пустельні місця, людей майже  і немає, так що зіургів там бути не повинно, - відповів Пашу, він то думав, що і мужики почнуть жартувати з приводу Джуві.

- Відмінно, нам би ще навколо Тритауна проскочити, - сказав Рік, - Там довелося провести ядерне бомбардування вісімнадцяти дрібних містечок, - пояснив він, побачивши нерозуміння на обличчі Терна, - Тепер невідомо, що там відбувається, майор відмовився посилати безпілотники для розвідки, а про залишки флоту і говорити нічого. Залишилося менше сотні боєздатних пілотів і найбоєздатнішого забираємо ми.

—  Але якщо зачистили, то там має бути все чисто? - Невпевнено запитав Пашу.

— Мабуть, тим більше радіація шкодить псіоніці, щоправда, високий рівень радіації шкодить лише  слабким псіонам, не вище за С-ранг. Але подивися, що відбувається в місці першого бомбардування. - Ось ця квітка у висоту більше ста метрів, складається з переробленої плоті живих організмів, як людей так і тварин. Сенсори показують падіння радіоактивного забруднення, з епіцентром саме в області квітки. Зіурги очищають радіоактивне забруднення. Ніколи раніше не подумав, що таке в принципі можливо, але ось. Подібні квіти виявили ще у трьох місцях. Знищили, але ціна знищення надто висока. Тож вирішили не чіпати. Що відбувається у нових місцях бомбардування ми не знаємо.

—  А що зі столицею? Вдалося знищити? - Запитав Пашу у Ріка.

— Вдалося, але знову ж таки, якою ціною. Майже три четверті відправлених сили не повернулися назад. Але мінус дев'ятнадцять середніх носіїв, півсотні малих і кілька тисяч різної дрібниці. Це, мабуть, були найбільші втрати членників з початку десантної частини захоплення планети. - сказав Рік.

—  Це ж добре? - Вирішив уточнити Пашу.

— Не дуже, якщо ці тварюки вирішать повторити створення псі-купола над столицею, то вже не буде кому їх зупиняти. Хіба що підривати місто з усім населенням, що залишилося. І це цілком реальна перспектива, якщо ми не впораємось. Членники, рано чи пізно, вирішать повторити захоплення, і тоді лише знищення всього міста допоможе. - сказав Рік.

—  Хлопчики, карета готова до вильоту, - зіскочила з люка Джуві. - Усього кілька разів на подібних машинках літала. Двигуни, - показала жестами все, що вона думає про техніку. - Маневреність на рівні "Фальконів", а це бот, а не винищувач для маневреного бою. Якби у нас були всі боти такими, ми б тут підсмажили всі щупальця членникам.

—  Все буде. Якщо ми впораємося, то вони втечуть з планети, підібравши свої клешні. - посміхнувся Рік.

—  Але ви так і не скажіть мені, в чому полягає ваш план? - запитала Джуві. - Адже я з вами лечу.

— Ні, можеш не намагатись стріляти оченятами. Прийде Декс, якщо дасть добро, тоді й скажемо. - Іди переодягайся, одягнеш десантний середній скаф.

—  Але ж він не зручний, - обурилася Джуві. - У пілотському краще система інерційних компенсаторів.

— Повір дівчинко, якщо доведеться маневрувати так, що не впораються компенсатори бота, то, вважай, ми вже трупи. Так що не сперечайся і йди одягай десантний, я подивився вивчений список баз, середні скафи у тебе є. І не кривись, потім дякувати будеш, - услід невдоволеної  Джуві, сказав Рік, після чого повернувся до Терна, - Ох, і натерпимося ми проблем через неї. Була в нас одна баба в загоні. Поки не померла, на завданні завжди були суперечки.

—  Гей, не чіпай Ашку, вона була бой-бабою. Скільки разів витягувала нас із дупи? - обурився Хо.

—  Так я нічого не говорю про її вміння, але перед кожним завданням у нас завжди були суперечки з нею, - сказав Рік.

—  Це так, були, - сумно посміхнувся Хо. У цей момент усім надійшло повідомлення на нейромережу про те, що через дві хвилини виліт. - Ідемо займати наші місця.

Всередині десантний бот відрізнявся від того, на якому вчора літали на рятувальну операцію. У цьому десантному боті не було пристроїв десантування, він був перероблений у зручний транспорт для вищого командування, і в ньому були досить зручні місця для пасажирів.

Саме, що були, вночі техніки їх демонтували та встановили стандартні лавки для десанту з точками підключення скафандрів для зарядки. Ось на ці лавки і почали сідати хлопці, підключаючись до мережі бота. Попереду салону стояла броньована перебірка, за якою була кабіна пілота. Не минуло й хвилини, як на борт піднявся Декс. Він одразу пішов у кабіну пілота, де вже була Джуві, а Адламс залишився разом із рештою команди. Через секунд десять десантний бот був уже в повітрі.

Правда, це ніяк не відчувалося всередині і зрозуміти можна було лише за зображенням із зовнішніх камер, що проеціюється на голограмі в центрі салону. Там було все, що відбувається зовні.

—  Гаразд, задавайте, - сказав Адламс, коли помітив, що на нього дивляться всі.

— Наші плани ті самі? — спитав Хо.

—  Так, летимо до заводу, замовляємо партію дроїдів і разом з ними валимо до сховища центрального банку, - сказав Адламс.

—  Зв'язатися з керівництвом Досіди не вдалося? - Запитав Рік.

— Регіональний директор загинув ще першого дня вторгнення. Вступив у бій на своєму крейсері. Говорять, прикрив лінкор від гравітаційного заряду зіургів, прийнявши його на себе. Центральний офіс знаходиться на Майнжарі шість, за нашими відомостями планета не повідомляла про  напад зіургів, але зв'язку все одно немає. Самі в'язниця та завод поза межами системи зв'язку. Спеціально робили так.