Мiла Морес - Магія призначення, Мiла Морес

Через хвилину я звикла перебувати в повній нестабільності цього божевільного польоту, але недолік екзотичної авіакомпанії в тому, що від помаху крил щоразу ми обдуваємося вітром. Калеан ніби прочитав мої думки, і навколо нас утворилася напівпрозора куля, що захищає від зовнішнього шуму, холодного повітря і неприємного запаху, що надходить від сонечка під нами.

- Ені, тримайся міцніше! Нас атакують! - Калеан каже емоційно, я розумію, що цього разу в нього додалося хвилювання.

- Що? - Це єдине, що вдалося вимовити, хоча перепитувати не було потреби.

Краєм ока помітила, як у наш бік кинувся гігантський шершень.

- Він хоче поласувати нашим транспортом! - Пояснення чоловіка було зайвим, настрій монстра я вловила з одного погляду, але додала б ще, що поласувати він зможе не тільки сонечком, але і нами двома.

Зі швидкістю комети наш летун кинувся вниз, феєрично ухилившись від ненажерливого звіра. Схоже, пара магів на тому шершні теж не в захваті, як і ми. Дикі комахи самі вирішують, що їм робити зараз. Про пазли із загадками всі забули. Нині основне завдання учасників – вижити. Я ледве тримаюся, страх обдав усе тіло, Калеан зберігає незворушний вигляд, уміло керуючи невидимими віжками на червоно-чорній комахі. Нас кидає з боку на бік, і якби не чоловічі руки навколо мене, то я вже летіла би униз головою.

І знову шершень нас наздоганяє, ми робимо маневри з боку в бік. Він мчить з неймовірною швидкістю, і ось-ось встромить своє жало в наш нещасний літальний засіб. Відстань скорочується, я налякана до гикавки. Але щось раптово додало швидкості нашій комасі, і ми теж помчали вперед. Здається мені, що ці комашки не вміють розвивати такий темп, але я намагаюся не шукати логіки там, де стандартні закони фізики порушені тисячу разів. Калеан робить все, щоб ми ухилилися від схвильованого монстра.

Шершень, схоже, справді розлючений. Якби це була людина, я могла би припустити, що її самолюбство зачеплене. Сонечко від нього вміло ухиляється, та ще й тягне за своїм маршрутом. Ми вже збираємо частинки головоломки, хоча шершень не відстає, тільки свою пару він веде хибним слідом. Їхня головоломка прикріплена в іншому ряду стовпчиків. Злорадно посміхаюся із цього приводу. Я не зла, але нічого не можу з собою вдіяти. Навіть страх кудись зник.

Ми пролетіли між останніми стовпчиками. За умовами конкурсу, потрібно зірвати листок біля кожного з них, перебуваючи на відстані одного метра. Тобто схопити можна магією, але з максимально близької відстані. Мені не довелося робити нічого, окрім того, як триматися, не падати. Калеан сам зібрав потрібні частини загадки, і ми закінчили шлях на фініші, ступивши на рівну поверхню. Тільки зараз я почула, що на трибунах гудуть голоси. Віддалено почулися навіть вигуки мого імені. Я спохмурніла, прислухаючись, хто ж це кричить, але голосів виявилося дуже багато. Калеан вдав, що не почув цього.

Шершня змогли повернути на потрібну доріжку лише після нашого переможного відходу з поля. Сонечко відлетіло додому. Сподіваюся, його не забудуть зменшити перед тим, як випустити у реальний світ. Підозрюю, що цю пригоду воно ще довго згадуватиме. Може навіть розповість дітям, як надерло дупу шершню, але вони навряд чи повірять. Загалом, подальшій долі цієї комашки не позаздриш.

Калеан читає загадку, яку нам треба відгадати. Як добре, що для цього ми можемо підключити всю сім'ю, але про це ніхто не дізнається. Мій чоловік здатний на все.

- Вона може постаріти за пару годин. Вона приносить людям користь, вбиваючи при цьому себе. Вітер та вода можуть врятувати її від загибелі. Що це таке?

Ми думаємо. Мабуть, надто довго. Запитання схоже на дитячу загадку, але в голові безлад. Тим часом нарівні з нами пазл із загадкою збирає ще одна пара, це додає хвилювання, бо мені хочеться бути першою у всьому.

- Запитай у моєї мами, вона в цьому сильна.

Калеан кивнув і, мабуть, послухався поради. За півхвилини написав відповідь на листочку, який моментально відбився на табло. Зі мною не порадилися, та й добре. Я дізналася відповідь вже з екрану, що завис над стадіоном.

- Свічка! І це правильна відповідь! Пара під номером одинадцять не перестає нас дивувати! Ці бурхливі овації для вас! – ведучий прокричав голосніше, ніж того вартувало, а глядачі завили, вже скандуючи наше прізвище. Інформація, схоже, передається там швидко.

- Твоя мама молодець, - чоловік усміхнувся, дивлячись мені в очі. – Сподіваюся, на цьому все?

- Тобі ж начебто сподобалося, - ловлю его на слові.

- Але краще б вони поділили ці змагання на кілька днів. Сьогодні я вже втомився.

- Я знаю, як тебе зарядити. Потрібно вставити дещо в розетку, - шепочу йому на вухо, коли ми неспішно йдемо у бік родини.

За десять метрів від місця призначення нам дорогу заступив Дейрус Коплан.

- Вітаю! Блискучий виступ! Трибуни буквально вибухали на вашу підтримку! – каже доброзичливим тоном.

- Дякую, - Калеан робить спробу обійти його, захоплюючи мене за собою, але раптовий співрозмовник не дає пройти.

- Я чув, що на останньому етапі треба збирати команду з десяти чоловік, - каже майже пошепки, даючи зрозуміти, що це секрет. – Якщо потрібна буде допомога, я із задоволенням приєднаюся до вашої команди.