Террі Пратчетт - Варта!Варта!, Террі Пратчетт

буває, — сказав Колон без особливого завзяття. Десять додаткових доларів на місяць можуть змінити абсолютно все. Місіс Колон зовсім по-іншому ставиться до чоловіка, який щомісячно приносить додому на десять доларів більше, аніж колись. Її записки на кухонному столі набули набагато приязнішого тону. 

— Так, але я лиш хочу сказати, що немає нічого особливого в тому, що в тебе є давній меч, — сказав Морква. — Чи родима пляма? От, гляньте на мене. У мене теж є така на руці. 

— І в мого брата теж, — сказав Колон. — У вигляді човна. 

— Моя більше схожа на якусь корону, — сказав Морква. 

— Ого, то ти у нас тепер — король, — засміявся Ноббі. 

— Є суть у твоїх словах. 

— То чого мій брат — не адмірал? — логічно запитав Колон. 

— І в мене є цей меч, — сказав Морква. 

Він його витяг. Колон взяв меча до своїх рук і став крутити його на всі боки у світлі ліхтаря, що висів біля дверей «Барабана». Лезо зовсім не виблискувало і було коротеньким, та ще й зубцюватим на краях, немов пилка. Але зробили його на совість, і, може, колись на ньому й був якийсь напис, але він геть зносився від ужитку. 

— Гарний меч, — сказав він вдумливо. — Добре збалансований. 

— Але не для короля, — сказав Морква. — Королівські мечі — великі та блискучі, а ще вони магічні та прикрашені коштовностями. І коли підносиш його до неба, він ловить світло, дзиньк. 

— Дзиньк, — сказав Колон. — Так, насправді Морква має рацію. Так і має бути. 

— Я лиш хотів сказати, що не можна садовити людей на трон через такі-от дрібниці, — сказав Морква. — Так сказав капітан Ваймз. 

— Гарна така робота — королівство, — сказав Ноббі. — Вільний графік. 

— Гм? — Колон на мить загубився у маленькому світі спекуляцій. Справжні королі мають мечі, що сяють, це зрозуміло. Окрім, окрім, окрім, певне, справжнього короля, що правив колись — у старі-добрі часи. У такого короля меч, мабуть, зовсім не виблискував, але йому не було рівних у тому, щоб розрубувати все, що заманеться, навпіл. Просто думка. 

— Я кажу, що королівство — це хороша робота, — повторив Ноббі. — Скорочений графік. 

— Ага. Ага. Але короткотермінові контракти, — сказав Колон і вдумливо подивився на Моркву. 

— А, ну тут без цього ніяк. 

— Так чи інакше, мій батько каже, що бути королем не так легко, як здається, — сказав Морква. — Всі ці опитування та випробування, та й усе інше. 

Він осушив свою пінту. 

— Це робота не для таких, як ми. А ми, — на його обличчі розцвіла гордість, — вартові. З вами все гаразд, сержанте? 

— Гм? Що? А. Так, — Колон знизав плечима. Та й яка взагалі різниця? Може, усе й до кращого? Він допив пиво. — Нам краще вирушати, — сказав він. — Котра там, кажеш, година? 

— Майже дванадцята, — сказав Морква. 

— Ще щось? 

Морква задумався. 

— Все добре? — спитав він. 

— Так. Звичайна перевірка. 

— Знаєш, — промовив Ноббі, — те, як ти це сказав — я майже повірив, що це правда. 

Нехай заплющиться око, що все бачить… 

Це Диск, це світ та дзеркало світів, який крізь простір несуть чотири величезні слони, що стоять на ще більшій Небесній Черепасі, Великому А’Туїні. Навколо Узбіччя цього світу океани без кінця-краю розливаються в ніч. В Осерді світу цього здіймається вгору десятимильний шпиль Серця Небес, на блискучому верхів’ї якого боги грають в ігри людськими долями… 

…якщо знаєш правила та гравців. 

На протилежному краю Диску сходило сонце. Ранкове світло розтікалося зітканими воєдино морями та континентами, але робило це повільно, бо у магічному полі світло неспішне та важке. 

На темному півмісяці, куди ледь досягало старе світло заходу сонця з найглибших низин, дві цятки — одна велика, а друга маленька — вилетіли з тіней і, низько пролетівши над гладдю Узбічного океану, рішуче провалилися у незбагненну, всипану зорями глибину космосу. 

Можливо, магія триватиме. А можливо, — закінчиться. Але що ж тоді триватиме? 

Кінець

Примітки

1

Все це не відповідає дійсності. Насправді навіть зібрання звичайних книжок може викривити простір. Спитайте будь-кого, хто заходив до старомодної букіністичної книгарні з тих, які немовби спроектував Мауріц Ешер, коли в нього був поганий день. Там більше сходів, ніж поверхів, а тунелі між стелажами впираються у дверцята, що явно замалі для людей. Ось адекватне рівняння: Знання = сила = енергія = маса = матерія. Хороша справжня книгарня — це просто цивілізована чорна діра, яка вміє читати. — (Тут і далі примітки автора, якщо не вказано інакше).

2

Згідно «Словника слів, від яких смачно очам», фіглянок — це «невеликий кондитерський виріб зі скоринкою, який містить родзинки». Цей словник надзвичайно прислужився Верховному гросмейстерові, коли він складав присягу товариства, адже там він знайшов слова «опинка» («фартух, який вдягають деякі годинникарі»), «бігунець» («тиха сіро-брунатна пташка сімейства…») і «витяжні» («гра, що вимагає вправності, спритності і використання черепах»).

3

Приблизно до 55 років.

4

Для називання ґномів чоловічої та жіночої статі вони можуть між собою використовувати займенник «він». Всі ґноми носять бороди і приблизно дванадцять шарів одягу. Стать необов’язкова.

5

Букв. дежка-кнік, «наглядач за шахтою».

6

Одне з приголомшливих нововведень Патриція полягало в тому, що Гільдія злодіїв стала відповідальною за крадіжки. Було впроваджено бюджети, планування, а передусім — жорсткий захист робочих місць. Навзамін Гільдія гарантувала стабільний рівень злочинності. Крадії самі стежили за тим, щоб карати несанкціоновані злочини, застосовуючи всю потугу Беззаконня, яке матеріалізувалося у вигляді оздобленого цвяхами дрючка.

7

Букв. Добридень! Добридень! Що тут (у цьому місці) відбувається?

8

Зважайте на сонячне світло. (Букв. велике небесне око, чий вогненний погляд сягає входу до печери.) Я не хочу нікого гамселити, тож якщо гратимете у б’тдуз1 зі мною, я гратиму у б’тдуз із вами. Окай?2 

1 Ґномська народна забава. Двоє розходяться на відстань у декілька футів і жбурляють каменюки одне одному в голову. 

2 Букв. Отримали кайла?

9

Гарного всім вечора. (Букв. Вітання всім присутнім на схилі дня.)

10

Це як викидайло, але потужніший, бо троль.

11

І мімів. Дивний об’єкт ненависті, але що маємо, те маємо. Намагаючись знайти поціновувачів свого хисту між потрісканих анк-морпоркських стін, будь-який власник вибіленого обличчя і мішкуватих штанів дуже швидко опинявся в ямі зі скорпіонами. Одну зі стін оздоблювала порада: «Вчися говорити словами».

12

Але, звісно, був просто в захваті від ідеї необхідної жорстокості.

13

Звісно ж, лише до третьої кладки, а потім вони вже матки.

14

Зважаючи на численні скарги, Патрицій минулого року оголосив Гільдію пожежників поза межами закону. Ідея полягала в тому, що, уклавши угоду з Гільдією, ви оплачували захист свого будинку від вогню. На жаль, одразу пробуджувався традиційний анк-морпоркський дух: пожежники групами навідувалися у будинки клієнтів, на повний голос обмінюючись зауваженнями, як‑от: «Здається, тут все дуже легкозаймисте» або «Мабуть, від одного недбало кинутого сірника вмить спалахне феєрверк. Розумієте, про що