Ернест Сетон-Томпсон - Маленькі дикуни

от у плаванні не було рівних Чорному Яструбові, якого так захопила загата, що він навіть взявся майструвати човника.

У об’єднаному племені панувало пожвавлення й веселощі. Маленький Бобер навчав нових воїнів усьому, що знав. Ян аж сяяв од щастя — нарешті він має змогу показати себе досвідченим індіанцем. Пітера захопило нове життя, як і міського хлопчика. Чарльзу було байдуже до всього, тож він не вельми переймався життям на бівуаку, але сміявся — не спиниш. Яструбине Око весь час кепкував із Чарльза. З ним він розмовляв різким зарозумілим голосом, а не жалібним писком, як з усіма іншими. Були моменти, коли Яструбине Око перегинав палицю: за найменшу провину він жорстоко карав бідолашного хлопця. Та таку поведінку досить швидко присік Чорний Яструб. І Яструбине Око вгамувався.

Хлопців дуже зацікавив Янів нотатник, а найбільше — малюнки в ньому. Тож Ян із задоволенням узявся розмальовувати тіпі бойлерів.

XXVIII. Нові ігри

Чорний Яструб запропонував нову гру — «вгадування».

— Скільки кроків звідси до того дерева? — питав він.

Кожен записував свою думку, після чого ця відстань ретельно вимірювалась. Найточнішим зазвичай виявлявся Дятел або ж Чорний Яструб.

Гай, як і раніше, тримав першість у гостроті зору, і тому коли виникала потреба у зміні розваг, завжди пропонував таку гру, в якій він міг би стати героєм.

Ян теж вигадав нову розвагу — «знання білої людини».

— Чи можете ви, — питав Маленький Бобер, — визначити зріст собаки за її слідом?

— Ні. І ти не можеш, і ніхто не зможе, — насмішкувато відповіли товариші.

— Я можу. Треба довжину сліду передньої лапи в дюймах помножити на вісім — і ви матимете її зріст до плеча. Перевірте — й самі переконаєтесь. У малого собаки лапа, приміром, два з половиною дюйми, значить, зріст її приблизно вісімнадцять дюймів. Зріст вівчарки з тридюймовим слідом сягає двадцяти чотирьох дюймів. В дога або іншої великої собаки з чотиридюймовим слідом зріст тридцять — тридцять два дюйми.

— Що ж, по-твоєму, кожний собака має на зріст вісім своїх власних лап? — з сумнівом у голосі перепитав Сем.

Але Ян вів далі:

— За слідом можна також визначити вагу. Помножте довжину та ширину лапи в дюймах, а потім все це помножте ще на п’ять — і ви матимете досить точну вагу у фунтах. Я перевірив це на старому Кені. У нього лапа три з половиною дюйми на три, тобто десять з половиною дюймів. Якщо помножити на п’ять, буде п’ятдесят два з половиною фунти. Приблизно так воно і є.

— А я бачив на виставці собаку, про яку ти нічого не дізнався б, — вигукнув Сем. — Вона була довга — як дві мої руки, лапи в неї, мов у ведмежати, а на зріст — не вища за цеглину. Ну справжня тобі гусінь, тільки з чотирма лапами, які стирчать так далеко одна від одної, що їй важко ходити. Неначе цю собаку змалку ростили під шафою, але забули додати хоча б ще пару ніг по середині, щоб їй легше було ходити.

— А, знаю! То такса. Але ж я говорю про нормальних собак. Ці розрахунки поширюються і на диких звірів: вовків, лисиць та інших.

Бобер, щоб змінити тему, запитав Сема:

— А чи можеш ти визначити висоту дерева за тінню?

— Не доводилось. А як це робиться?

— Почекай, поки твоя власна тінь зробиться такої ж довжини, як ти сам. Це буває годині о восьмій ранку та годині о четвертій дня. Тоді зміряй тінь від дерева — от і визначиш його висоту.

— Нісенітниці! Сиди й чекай цілий день. А в густому лісі й у хмарну погоду взагалі нічого не вий де, — заперечив Чорний Яструб. — Краще вже визначати на око.

— Ставлю свій скальп проти твого, що я визначу висоту цього дерева, не видираючись на нього, і набагато точніше за твоє око, — сказав Маленький Бобер.

— Ні, я не хочу закладатись на скальп. Давай краще на те, кому мити посуд.

— Гаразд. То скільки, по-твоєму, до верхівки цього дерева?

— Візьмемо краще не верхівку, бо до неї ми все одно не дістанемось, щоб перевірити, а хоча б отой сучок, — запропонував Чорний Яструб. — Дятле, будь суддею.

— Ні, я теж хочу взяти участь. Другий митиме посуд наступного разу.

Чорний Яструб уважно придивився до сучка і записав свою думку: тридцять вісім футів.

Сем сказав:

— Чорний Яструбе, треба кілком позначити, від якого саме місця під деревом ти мірятимеш, — земля нерівна.

Чорний Яструб пішов вбивати кілок і мимоволі дав Дятлу те, чого той хотів — масштаб. Сем знав, що на зріст Чорний Яструб трохи вищий п’яти футів. Порівнявши з ним висоту дерева до позначки, він написав — тридцять п’ять футів.

Тепер настала черга Яна зробити свої підрахунки, користуючись, за його висловом, «знаннями білої людини». Він вирізав десятифутову палицю і, відійшовши кроків на двадцять від дерева та вибравши більш-менш рівну площинку, вбив її прямовисно. Потім відійшов ще далі й ліг на землю так, що його око було на одному рівні зі сподом дерева й на одній лінії з кінцем палиці та визначеним сучком. Це місце він позначив кілком. Потім почав виміряти. Від кілка до палиці — тридцять один фут. Від цього ж кілка до кілка під деревом — вісімдесят сім футів.

— Десятифутова палиця перетинає лінію на тридцять першому футі. Отже, тридцять один так відноситься до десяти, як вісімдесят сім до висоти дерева. Значить, висота дерева дорівнює двадцяти восьми футам.